ХодімоЗразок

Божі люди

Автор: С. Джордж Томас 

Рон Холл виріс у Халтом-Сіті, неподалік від Форт-Ворт, штат Техас. Відслуживши короткий дворічний термін в армії, одружившись зі своєю коханою з коледжу Деборою та здобувши ступінь магістра ділового адміністрування, Рон став багатим міжнародним торговцем мистецтвом, який мандрував світом, купуючи та продаючи картини Пікассо та Ван Гога за мільйони доларів. Рон і Дебора жили американською мрією. Одного разу Дебора побачила в газеті статтю про безпритульність, і в ній згадувалася Union Gospel Mission, місце у Форт-Ворті, яке служить бездомним чоловікам, жінкам і дітям. Коли Дебора прочитала про місію, вона одразу зрозуміла, що Бог кличе її взяти там участь.

Дебора, тягнучи за собою свого чоловіка, Рона, вирушила стати волонтером у місії, подаючи вечерю бездомним протягом трьох-чотирьох годин щовівторка ввечері. Повертаючись додому після їхнього першого візиту до місії, Дебора сказала Ронові, що хоча суспільство схильне дивитися на тих, хто залишився без даху над головою, як на жертв власної дурості та лінощів, вона відчуває, що під поверхнею є ще багато чого, що тільки чекає свого виявлення. Тієї ночі їй наснилася місія, і уві сні вона побачила обличчя мудрого чоловіка з місії, який змінить місто. Сон нагадав їй вірш, який вона колись прочитала в Екклезіаста 9:15, де говориться: «І знайшовся в містечку бідний мудрець, який своєю далекоглядністю врятував місто». Коли вона розповіла Ронові про сон, він не поставив його під сумнів; Дебора була однією з найпобожніших людей, яких він знав. Вона постійно проводила час з Господом у молитві та шукала Його волі для свого життя.

Протягом наступних двох тижнів Дебора та її чоловік у вівторок вечорами були волонтерами в Union Gospel Mission у Форт-Ворті. З вічною посмішкою на її обличчі кожен міг сказати, що їй справді подобалося служити в місії. Коли вона дивилася на обличчя людей, яким служила, Дебора не бачила їхньої бездомності; вона бачила лише Ісуса. Вона докладала зусиль, щоб пізнати кожну людину, називаючи її на ім’я, і завжди наполягала на тому, щоб кожного, хто приходив на місію, називати «людьми Божими». 

У третій вівторок, коли вони служили в місії, величезний темношкірий чоловік років 60 з чимось, одягнений у лахміття, увірвався, кричав і погрожував убити того, хто вкрав його черевики. Дебора нахилилася до Рона й прошепотіла: «Це він! Це людина, яку я бачила уві сні… той, хто змінює місто». Рон подивився на неї з недовірою, коли вона продовжила: «І я дійсно думаю, що Бог каже мені, що тобі потрібно звернутися до нього». 

Поцікавившись, родина Холлів з’ясувала, що цього чоловіка звали Денвер і що він приходив до місії щовівторка. Кожного разу, коли Дебора служила йому, вона дивилася йому в очі та говорила: «Денвере, Бог має покликання для твого життя». Коли Денвер попередив її не зв’язуватися з ним, оскільки він був підлим чоловіком, Дебора відповіла: «Ти не підлий чоловік, і я ніколи не хочу чути, як ти це говориш!» Бажаючи залишитися сам, Денвер почав уникати її. Але як би він не намагався, йому, схоже, не вдалося змусити Дебору припинити з ним розмовляти.

Після кількох місяців волонтерства Дебора захотіла робити щось більше, ніж просто годуватибезпритульних. Вона хотіла побачити зміни в житті та зцілення розбитих сердець. Плідно міркуючи над тим, як принести радість у життя цих людей, вона вирішила влаштувати вечір у салоні краси, де вона та інші волонтери могли побалувати бездомних жінок манікюром, педикюром, доглядом за обличчям і макіяжем. Це призвело до кіновечорів, а потім до днів народжень. Весь цей час Денвер спостерігав за діями Холлів. І з часом він дійшов висновку, що вони щиро приємна пара, яка серйозно ставиться до допомоги людям. 

На наполягання Дебори Рон запросив Денвера на сніданок, і, на його подив, Денвер погодився. Коли двоє чоловіків снідали, Денвер вийшов і прямо запитав Рона: «Що ти від мене хочеш?» Рон на мить був здивований, але потім вирішив бути так само відвертим і відповів: «Я просто хочу бути твоїм другом». Денвер на мить помовчав, але потім нарешті сказав: «Дай мені подумати про це». 

Все було не відразу, але з часом між Роном, Деборою та Денвером почала розквітати справжня міцна дружба. Вони почали більше спілкуватися та проводити час разом. Холли навіть допомогли Денверу отримати водійські права. Рухаючись таємничими і чудесними шляхами, Бог використовував дружбу між Денвером і Холами, щоб наблизити кожного з них до Себе та працювати в їхньому житті та через нього, щоб досягти незліченної кількості інших. Завдяки їхній історії та низці встановлених Богом обставин було зібрано понад п’ятсот тисяч доларів для нового приміщення місії під назвою «Нові початки», і сон Дебори про те, як Бог використає чоловіка з місії, щоб змінити місто, здійснився. 

Біблія чітко говорить, що щоразу, коли ми виходимо за рамки егоїстичної природи та простягаємо руку до тих, хто потребує, Ісус розглядає наші дії так, ніби ми робимо це для Нього. Дебора Холл справді розуміла цю концепцію, і, хоча він спочатку був трохи неохочим, її чоловік Рон теж зрозумів. Вони вийшли із зони комфорту, щоб піти на допомогу людям, від яких світ відмовився — голодним, спраглим, бездомним, хворим і самотнім… тим, кого Ісус назвав «найменшими з цих». Вони дозволили своїм серцям розбитися потребами навколо них, і вони вирішили дивитися на кожну людину, з якою вони стикалися, як на дитину Бога.

Чи будете ви просити Бога допомогти вам побачити людей навколо вас Його очима?

Вірш для запам'ятовування:

Але як же люди зможуть кликати Господа на допомогу, якщо вони не повірили в Нього? Як можуть вони повірити, якщо нічого не чули про Бога? І як вони почують, коли ніхто не проповідує про Нього? А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку». Римлян 10:14–15