ХодімоЗразок

Любити наших ворогів

Автор: С. Джордж Томас

У віці 16 років Патрік був викрадений піратами-рейдерами та вивезений із сім’ї до Британії, доставлений до Ірландії та проданий як раб нецивілізованому, варварському ірландському вождю. Отримавши чорну й буденну роботу піклуватися про овець свого господаря, Патрік був змушений пережити місяці самотності серед диких пагорбів Ірландії, не маючи нічого, крім овець, щоб складати йому компанію. З усіх сил намагаючись вижити в холодну до кісток погоду та відчайдушно борючись зі своїм постійним жахливим болем від голоду, Патрік звернувся до єдиного місця, де міг попросити допомоги… до Бога.

Патрік, який виріс у розкоші як син дворянина, ніколи не витрачав багато часу на думки про Бога. Хоча він виріс у християнській родині — його батько був дияконом у церкві, а дідусь — старійшиною, — його віра не була для нього справжньою. Але тепер його похмурі умови та надзвичайна самотність змусили його звернутись до єдиного Джерела, Яке могло дати йому силу та розраду. Подібно до Давида, пастушка багато років тому, Патрік провів дні й тижні ізоляції, виливаючи своє серце Богові. Він пише: «Пасти отару було моєю щоденною роботою, і я постійно молився протягом світлового дня. Любов до Бога і страх перед Ним оточували мене все більше і більше — і віра зростала, і Дух пробуджувався, так що за один день я промовив аж сотню молитов, а після настання темряви знову майже стільки ж, навіть коли я залишався в лісі чи на горі. Я прокидався й молився до світанку — крізь сніг, мороз, дощ — бо Дух у мені палав».

Це тривало протягом семи довгих років, доки одного разу вночі Бог не звернувся до Патріка уві сні, сказавши йому, що його молитви були почуті, і йому слід встати та йти, оскільки човен чекає на нього, щоб доставити його додому. Хоча він був далеко від моря і не мав уявлення про те, в якому напрямку йому йти, Патрік з вірою вирушив за вказівками Бога. Він пройшов понад 320 кілометрів, і жодного разу його не зупинили чи не допитали, поки він не дійшов до моря, де в бухті стояв на якорі човен.

Капітан човна підозріло дивився на Патріка, коли той прийшов із проханням про пропуск до Англії, і відмовився впустити його на борт. Тож Патрік пішов і почав молитися. Не встиг він навіть закінчити свою молитву, як один із членів екіпажу корабля прибіг за ним і попросив його повернутися до човна. Капітан раптово передумав і тепер схилявся, щоб задовольнити всі потреби Патріка.

Дорога Патріка додому була довгою й важкою, але через кілька років він повернувся додому в привітні обійми матері й батька. Він намагався повернутися до старого життя, але Патрік не міг забути людей, які тримали його в полоні сім років.

Одного разу вночі, коли Патрік спав, йому було видіння ірландця, який закликав його повернутися до Ірландії, оскільки вони безнадійно заблукали в темряві й відчайдушно потребували світла Божої правди. Попри те, що батьки благали його залишитися в Британії, Патрік вирішив послухатися Божого заклику повернутися на землю свого полону, щоб принести світло Євангелії людям, загубленим у темряві. Оскільки Христос віддав за нього Своє життя, Патрік вірив, що може зробити не менше.

Патрік мав повне розумне право залишитися в затишку свого дому в оточенні сім’ї. Але віддавши своє життя та свободу в руки Бога, він повернувся до Ірландії, щоб проголошувати послання Божої любові та прощення тим, хто ніколи цього не чув… людям, які були його ворогами. Подорожуючи країною, він хрестив тисячі новонавернених, навчав нових вірян, відкрив десятки церков, навчав церковних лідерів, висвячував пасторів, боровся з несправедливістю та посилав місіонерів та євангелістів. І завдяки послуху Патріка Господу ціла нація була євангелізована, а хід історії змінився. Зрештою, потік місіонерів вийшов з Ірландії та поширився по Шотландії, Англії та решті Європи, викликавши велике відродження. Насправді між 650 і 850 роками нашої ери більш ніж половина загальновідомих біблійних коментарів було написано ірландцями.

Біблія розповідає історії про двох чоловіків, які опинилися в подібних ситуаціях, як Патрік. Бог закликав їх піти передати Його послання своїм ворогам. Але кожен відповів абсолютно по-різному. Йона вирішив проігнорувати наказ Бога йти до Ніневії й побіг у протилежному напрямку. Його непокора призвела до того, що його проковтнула величезна риба. З іншого боку, коли Господь прийшов до Ананії у видінні та закликав його піти знайти свого ворога Савла — чоловіка, відомого тим, що вистежував і вбивав усіх, хто слідував за Ісусом — і молитися за його зцілення, Ананія вирішив послухатися, довірся Богу і пішов. Завдяки послуху Ананії Бог вплинув на життя Савла, який згодом став Павлом, людиною, яка написала більшу частину Нового Завіту.

Хоч це ніколи не буває легко, настанови Ісуса «любіть своїх ворогів, благословляйте тих, хто вас проклинає, робіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто зловживає вами та переслідує вас», не є ввічливою пропозицією чи запитом. Це команда.

Вашим «ворогом» може бути ваш сусід, важкий колега чи навіть колись близький друг, який вас зрадив. Незалежно від того, хто це, попросіть Господа показати вам, як ви можете активно демонструвати їм Його любов сьогодні. Тоді вийдіть і дотримуйтеся Його керівництва.

Вірш для запам’ятовування:

«Ви — сіль землі, але коли сіль стає прісною і втрачає свій смак, як її знову солоною зробити? Вона стає ні на що непридатною. Хіба що викинути її геть, щоб топтали люди. Ви — світло світу. Неможливо сховати міста, що стоїть на вершині гори.» Від Матвія 5:13–14