ХодімоЗразок

Робіть щось

Автор: С. Джордж Томас

Ви коли-небудь дивилися новини, слухали радіо або сиділи в церкві та чули історію про якусь кризу чи несправедливість, що відбувається у світі, і думали про себе: «Хтось повинен щось зробити»?

Чи замислювалися ви над джерелом цієї думки? Звідки така думка? Як ви думаєте, можливо... просто можливо... ця думка могла прийти від Бога? І, можливо, Він хоче, щоб ви були тим, хто щось зробить?

Ненсі Зіркель та її чоловік Даг вперше дізналися про пандемію СНІДу, коли Принцеса Зулу прийшла виступити в їхній церкві. Принцеса Зулу виросла в Замбії та втратила свою сестричку від СНІДу... потім матір... потім батька. У 14 років вона кинула школу і завагітніла. Коли їй було 17, Принцеса вийшла заміж за свого хлопця, чоловіка, старшого за неї на 25 років, який уже втратив двох дружин через СНІД. Зараз, їй 28 років, вона ВІЛ-інфікована. Хоча вона знає, що одного дня залишить позаду своїх двох дочок, Джой і Фейт, Принцеса каже, що Бог дав їй радість і надію посеред її руйнівних обставин. Через своє бажання робити все можливе, щоб допомогти іншим ВІЛ-інфікованим, Принцеса тепер подорожує по всьому світу, розповідаючи людям про кризу СНІДу в Африці та закликаючи їх зробити щось для боротьби з його поширенням.

Коли Даг і Ненсі почули, як Принцеса Зулу говорить про руйнівні наслідки пандемії ВІЛ/СНІДу, вони були вражені тим фактом, що зараз відбувається найбільша гуманітарна криза в історії, і вони нічого не знали про це. Вони подумали про себе: «Ми повинні щось зробити! Ми маємо допомогти. І якщо ми нічого про це не знали, то більшість людей, яких ми знаємо — наша родина та друзі — ймовірно, також нічого про це не знають. І якби вони знали, то, звичайно, хотіли б щось зробити».

Тож Зіркелі вирішили привернути увагу до цієї глобальної кризи, влаштувавши вечірку та запросивши всіх своїх знайомих до себе додому. Вони попросили Принцесу Зулу прийти пояснити їхнім 50 друзям і родині про те, що відбувається в Африці через СНІД, а потім попросити їх допомогти, спонсоруючи дітей. Говорячи про той вечір, Ненсі каже: «Ми з Дагом планували попросити всіх наприкінці вечора допомогти, спонсоруючи дитину в Африці через World Vision. Але ми також хотіли переконатися, що люди продовжуватимуть відповідати після закінчення цього вечора. Ми подумали, що було б чудовою ідеєю запитати всіх, чи не хочуть вони влаштувати власну вечірку для своїх друзів і родини. Мене було обрано встати перед усією моєю родиною та друзями та говорити, і я нервувала через це. В останню хвилину я почала боятися і сказала чоловікові: «Я не можу цього зробити! Ти продовжуй і зроби це!» І Даг, бувши чудовим чоловіком, який підтримує та підбадьорює, просто сказав: «Ти можеш це зробити». Я знаю, ти можеш це зробити. А тепер іди». І він просто трохи штовхнув мене, що мені справді було потрібно. Коли я піднялася туди, з мене швидко вирвалося: «Будь ласка, допоможи мені, Господи. Дай мені сміливості та поклади мені в уста правильні слова». Потім я піднялася і зробила це. Я запитала у всіх, чи не зацікавлені вони влаштувати вечірку. Я сказала їм: «Якщо двоє чи троє з вас, хлопці, влаштовуватимуть вечірки, і двоє чи троє ваших друзів влаштовуватимуть вечірки, цей процес може зростати й множитися. І хто знає, скільки дітей можна було б спонсорувати та скільки життів можна було б врятувати!»

Завдяки цій ночі для Зіркелів почали відкриватися нові двері, і почали відбуватися чудові речі. World Vision звернулася до них із проханням взяти їхню ідею влаштовувати домашні вечірки та перетворити її на національну програму для просування в церквах по всій території Сполучених Штатів. Ненсі також попросили поговорити з групою дітей від дитячого садка до п’ятого класу про те, як вони можуть долучитися до допомоги дітям, інфікованим СНІДом, в Африці. Знаючи, що багатьом дітям здається, що вони насправді не можуть зробити нічого суттєвого, тому що вони маленькі й ніхто не звертає на них уваги, Ненсі хотіла, щоб вони повністю розуміли, що все навпаки. Тож вона розповіла їм про те, як апостол Павло сказав Тимофію: «Не дозволяй нікому поводитися з тобою так, ніби ти неважливий, тому що ти молодий». Тоді Ненсі дала кожній із дітей маленьку скарбничку монет, щоб поповнити її рештою. За кілька тижнів діти зібрали понад 15 000 доларів! Згадуючи той момент, Ненсі каже: «Це було неймовірно! Ці діти прийшли з банками, наповненими доверху. Ми попросили їх скидати свої монети у відра. Вони принесли стільки дрібних грошей, що у деяких відер навіть зламалися ручки, бо вони були такі важкі! Але ці діти продовжували приносити гроші з радісними серцями та співчуттям... це було так чудово спостерігати».

Для Ненсі та Дага акт «походу» починався просто із запрошення друзів і членів родини до себе додому. Коли Бог поклав тягар на їхні серця, вони не сиділи пасивно і не казали: «Хтось повинен щось зробити». Ні, вони вирішили діяти відповідно до цього. І їхня готовність довіряти та слухатися Божого керівництва принесла плоди, які вони навіть уявити не могли. Їхній простий акт слухняності спровокував ефект хвилі, який продовжує впливати на життя незліченної кількості інших.

Можливо, думка про те, щоб піти й зробити щось, до чого вас веде Бог, здається лячною. Ви можете навіть не знати, з чого почати. Все добре. Вам не потрібно робити щось величезне чи складне. Просто попросіть Бога показати вам, як ви можете слухатися Його керівництва. Потім дійте згідно з цим і довіртеся Йому, що Він буде вірним і зробить усе інше.

Великі речі починаються з малого. Кожна злива — це лише крапля дощу; кожен вогонь — лише іскра; кожен урожай – це лише насіння; кожна подорож — це лише крок, тому що без цього кроку не буде подорожі. Без цієї дощової краплі не може бути зливи; Без цього насіння не може бути врожаю.
~ Вільям Вілберфорс

Вірш для запам'ятовування:

Але як же люди зможуть кликати Господа на допомогу, якщо вони не повірили в Нього? Як можуть вони повірити, якщо нічого не чули про Бога? І як вони почують, коли ніхто не проповідує про Нього? А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку». Римлян 10:14–15