Побачені: Зцілення відчаю та тривоги у дітей і підлітків силою зв’язку Зразок

Коли у розпачі

Ілля боровся. Павло боровся. Ісус боровся.

Я часто думав, чому Павлу не потрібен був терапевт? Я майже впевнений, що якби ми пережили те, що пережив Павло, нам знадобилася б терапія. Але Павло мав терапію. Вона була побудована в рамках культури, в якій він жив. Зв’язок був вплетений у тканину давніх часів.

Зв'язок із Богом, іншими та самим собою.

Наприклад, Ісус показував щоденне відсторонення, щоб з’єднатися з Батьком. Імовірно, Павло жив так само. Павло був глибоко пов’язаний з іншими. Віч-на-віч, кожного дня з братами й сестрами, щоб молитися, емоційно видихати, відчувати співпереживання і відчувати себе побаченим. Павло не відчував, що несе свій тягар сам. Це результат відчуття бути побаченим. Коли нас бачать, ми не самотні. Навіть у в’язниці він був не один.

Павло також був пов’язаний із собою. Його повільний темп життя означав, що якби він мав зустріч в іншому місті, йому, швидше за все, довелося б піти туди. Без телефонів, без подкастів і без музики. Просто Павло наодинці зі своїми думками та Богом.

Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому ми так боїмося тиші в нашій сьогоднішній культурі? Чому ми боїмося спокою? Можливо, є якісь почуття, яких ми уникали. Можливо, це занепокоєння про майбутнє, яке ми ховаємо та зберігаємо в глибині серця.

З часом наш мозок збирає всю цю енергію та всі приховані емоції. Стрес виробляє кортизол в нашому організмі. Постійне надходження кортизолу змушує мозок посилювати обробку правого боку, мигдалини. З часом це створює відстороненість від логічної обробки. Простіше кажучи, відчай і тривога можуть призвести до роз'єднання між правою частиною нашого мозку (емоційна обробка) та лівою частиною нашого мозку (логічна обробка).

Але коли ми допомагаємо іншим почуватися побаченими, ми можемо допомогти вплинути на зцілення.