каМЕНІ #9

Абсолютно зрозумілим є те, що двоє людей, які знаходяться поруч, насправді можуть бути далеко одне від одного. Навіть тримання за руку, обійми чи навіть поцілунок не дає гарантії внутрішньої близькості. Особливо важко, коли це люди, на яких ти розраховував, для яких «вмирав», аби допомогти, був поряд, коли всі відвернулися.

Христос переживав найважчі часи Свого земного життя. Смерть була близько. Страждання майже настали. Зрадник повинен був от-от поцілувати в щоку. Вороги підійшли дуже близько.

Але тих, хто мусив би бути поруч, не було! Озирнувшись навколо, Ісус не побачив жодної людини.

Біблія говорить, що на кілька десятків хвилин раніше Ісус відійшов від Своїх трьох друзів на відстань кинутого каменя. Та виявилося, що той камінь полетів «далеко і глибоко», залишивши Христа на самоті. Перебуваючи у смертельній тривозі, внутрішній боротьбі, сутичці із усіма демонськими силами, Спаситель потребував допомоги людей, а вони були на відстані кинутого каменя.

Пізніше можна було і вухо відрубувати слузі, і слідувати до вогнища звинувачувачів, ховатися в натовпі невдоволених крикунів. Пізніше можна все, але треба зараз! Саме тепер! Необхідно подолати ту відстань кинутого каменя і бути поруч з Ісусом, що молиться. Тримати Його за руку, мовчати, кричати, стояти, лежати – не важливо, але бути ближче, ніж на відстані кинутого каменя.

У Христа і зараз є бажання, щоб ти був поруч. І хоча ти можеш перебувати серед людей, які моляться, навіть тримати у своїх руках Писання, але чи твоє серце не знаходиться на відстані кинутого каменя? Воно з Ісусом?