каМЕНІ #3

Протягом усього часу публічного служіння Ісуса поруч з Ним був один унікальний камінь. Ісус Сам його вибрав. Він не був коштовним чи надзвичайно гарним. Проте, якщо іншим він не видавався надто привабливим, Месії цей камінь був дуже дорогим.

Може здаватися, що Ісус міг би вибрати Собі набагато кращий камінь. Бо цей іноді бував колючим і навіть міг стати причиною болю. Були моменти, коли здавалося, що цей камінь був немов би кинутий у Ісуса, і від цього ставало ще більш прикро. Цей камінь мав специфіку бути гарячим і часом це допомагало тримати навколо себе тих, хто охолонув, але інколи цей «жар» перетворювався на справжню лаву і тоді вже ніхто не грівся – лише руки і серце Ісуса вкривалися додатковими рубцями.

Втім, Ісус часто обирав цей камінь за опору, спілкуючись з іншими. І взагалі – ставився до нього з особливою увагою. Скоріше за все – мав щодо нього Свої сподівання. За час, проведений в руках Ісуса, камінь справді дуже змінився. Хоча інколи його недоліки ще були занадто очевидні – візерунок прекрасного на ньому ставав все чіткішим і виразнішим.

В кінці свого перебування з Ісусом цей камінь отримав величезне призначення, але, знову ж, не тому, що був кращим за інших, а тому, що Ісус захотів використати його якості саме так. Він мав стати підтримкою, нагадуванням, дороговказом для найціннішого, що було у Ісуса, – для Церкви.

Думаю, ви здогадалися, що мова йде про Петра – Кифу, Сина Йониного. Сам Христос назвав його каменем. І тільки в руках Спасителя він став шедевром. Це неймовірно, як Бог з каменя, який у Нього кидають, робить камінь, на якому Він Сам будує!