Підкорення

Коли я шукала біблійні вірші про безпліддя і викидень, то отримувала райдужні обіцянки, що "Бог у всьому підтримує тих, хто любить Його" (Рим. 8:28), "ти триматимеш на руках сина" (2 Царів 4:16), і "дам тобі стільки нащадків, як тих зірок у небі" (Бут. 22:17). Якщо ці вірші мали втішити мене як жінку, що страждає від болю, то вони з тріском провалилися, тому що це лише змусило мене ставити ще більше запитань, чому ці обітниці не справдилися в моєму житті.

Я хотіла, щоб обітниця, яку Бог дає Ганні, стала моєю (1 Цар. 1). Але я не хотіла, щоб мені довелося віддати свою довгоочікувану дитину Богові, як це зробила Ганна. Я хотіла уявити, що заповіт, який Бог укладає з Авраамом і Сарою, був укладений зі мною (Бут. 15-21). Але я не хотіла чекати до дев'яноста років, щоб нарешті народити, як Сара. Я чіплялася за щасливий кінець, але забувала про роки боротьби, болю, розгубленості та безплідної віри, які пережили ці жінки, перш ніж побачили виконання своїх обітниць від Бога.

Зрештою, мені довелося змиритися з фактом, що Бог не дав мені такої обіцянки. Жоден ангел чи пророк не сповістив мені, що у мене буде дитина. Справа в тому, що Бог пише унікальну історію для кожного з нас.

Обітниці можуть бути різними, але Бог, який їх дає, залишається незмінним. У кожній історії ми відкриваємо для себе нову частинку незмінного Божого характеру. Не потрібно очікувати, що через ці історії ми знайдемо свій шлях. Проте через ці історії ми можемо полюбити Бога, який дбайливо вплітає викуплення в кожну сторінку. Замість того, щоб швидше перегорнути сторінки і дізнатися, чим усе закінчилося, ми можемо спостерігати, як Бог виявляє вірність, втішає, піднімає і направляє цих жінок у їхніх сумнівах, розгубленості, нетерплячості та розчаруванні.

Ми можемо бачити за лаштунками, як Бог приводить в дію добрий план у житті кожної з них, навіть коли вони цього не бачать. Невже Бог, який написав ці неймовірні історії, також пише мою і вашу? Повірте в це, дорогі друзі!

Ось важлива істина: зрештою, народження дитини не було тим, що зробило життя цих жінок більш повноцінним. Відновлення стало можливим через процес їхньої віри, через те, що вони відпустили свої надії та мрії і довірили Господу, щоб Він творив з ними Свою волю, незалежно від кінцевого результату. Тепер настала наша черга. Чи довіримо ми також Богові своє життя і свої бажання?