Коли віра зникає: 10 днів пошуків Бога в тіні сумнівівЗразок

Скорбота - це крик розбитого, пораненого та невиліковного серця. Вона пильно дивиться на страждання, вона пошкоджена рваними краями, позбавлена ​​стійкості, плаче і волає до справедливості. Скорбота чинить опір поверхневим, упакованим, спрощеним відповідям. Вона вимагає жорсткої автентичності та не боїться питань, на які немає відповіді. 

Скорбота - це пісня душі, яка сумнівається.

Однак ми живемо в епоху, коли скорбота припала на важкі часи. Ми не знаємо, як справлятися з горем. Ми віддаємо перевагу запереченням. Ми сидимо на ліках більше, ніж будь-хто в історії до нас. Образи та історії страждань вибивають нас із колії. Ми заціпеніли від розваг та цифрового безумства. Ми отруєні комфортом. І потім, коли страждання відкриває жорстокі питання про Бога і життя, ми пригнічуємо та приховуємо це. Але це може працювати тільки до тих пір, як подібно до річки, що виходить з берегів, ми заперечуємо або прагнемо стримати повінь, що насувається, або навчимося жити в більш глибоких водах.

Священне Писання просякнуте розповідями про чоловіків і жінок, які чинили саме так. Вони бачили, що відбувається навколо, назвали несправедливістю і закликали Бога, щоб Він пояснив. Давид кричав: "Чи ти надовго, Господи?" (Псалом 13:2). Єремія, уражений пригніченням, свідком якого був, благав Бога втрутитися. Йов був у розпачі. Яків боровся. Мойсею було кинуто виклик. Авраам сумнівався. Марія запитувала. Ісус плакав.

Скорбота - це не антитеза віри, це те, як виглядає віра, коли вона наближається до горя. Що більш пристрасно ми віримо в благість Бога, то більш пристрасно ми протестуємо, коли його добрість затемнюється.

Ось чому Ісус плакав біля гробниці Свого друга.

Нормально давати голос своїй самотності. Нормально кричати про своє обурення. Злитися – це нормально.

Нормально не мати всіх відповідей.

Бог, як і раніше, біжить до нас, обіймає і плаче разом з нами. І потім крізь сльози ми помічаємо, що Його руки вкриті шрамами, тіло ослаблене, обличчя спотворене.

Ми розуміємо, що Він також страждав.