Коли віра зникає: 10 днів пошуків Бога в тіні сумнівівЗразок

Я не можу не перейматися питанням, чи не дивимося ми на Біблію неправильно. Можливо, ми були такі одержимі тим, як ця стародавня книга вирішує всі наші історичні, культурні, наукові та моральні питання, що сумніви стали неминучими. Але що, якщо її головна мета не в тому, щоб дати нам інтелектуальну впевненість, а в тому, щоб спрямувати нас до процвітання з Богом?

Можливо, нам потрібно менше дивитися на Біблію очима модерну (наскільки це раціонально?) або постмодерну (як це стосується мене?). Можливо, нам потрібно прийняти її такою, якою вона є: ексцентричною, дивною, складною, стимулюючою, надихаючою, манливою, ламаючою шаблони - книгою, яка, сторінка за сторінкою, історія за історією, досягає кульмінації в особистості Ісуса.

І якщо це істина, то, як і в будь-яких відносинах, нам потрібен час.

Нам потрібна завзятість, щоб проникнути за давню, покриту кіркою поверхню, і розкрити істину.

І нам потрібна тонна смирення, щоб переорієнтувати наше мислення, коли це станеться.

У будь-якому випадку, я знаходжу спокій, знаючи, що автори також мали сумніви. Вони теж зазнавали труднощів. Але вони йшли далі, бо вірили, що врешті-решт усе це було того варте. Вони мали надію, що колись, якимось чином, вони побачать свого Месію.

Саме це робить Біблію не лише книгою, якій можна вірити, а й книгою, за якою можна жити.