Ісус Величніший (частина 7). Галерея віриЗразок

У пошуках міста  

Роздуми над Словом

Іти туди, не знаючи куди. Не схоже на нормальну ділову практику. Тоді, як вона може характеризувати людей, вшанованих за свою віру? Правда така, що Авраам насправді не знав куди прямує. Авраам не відводив погляду від небесного міста та не зосереджувався на тому, куди дивиться більшість – на цей світ! Ми бачимо людину, що блукала з місця на місце без особливої мети. Бог бачив людину, яка жила не відводячи погляду від вічності.

Обіцяна земля? Чудово, але мій дім на небі.

Жити в наметах? Не проблема, я маю місто, до якого йду.

Отримати землю в спадщину. Ну, колись в майбутньому, мої діти. Бо моя спадщина на небесах.

Застарий, щоб мати дітей? Ні, мій Бог більший, ніж фізіологія. 

Аврааму не бракувало мудрості або розуму. Він знав, що всі ці речі – земний вплив. Йому потрібні були діти, щоб виконати своє призначення. Йому потрібна була земля для започаткування народу. Бог, Який приготує для нього небесну оселю, подбає і про втілення всіх цих обітниць. Коли увага зосереджується на духовному, фізичні щоденні перешкоди долаються легше. Бог, Володар вічності, легко впорається з земними справами.

Молитва

Отче, віра починається з правильної духовної перспективи. Коли в цій сфері лад, то фізичні виклики стають меншими та нестрашними. Це щоденна боротьба. Світ навколо мене настільки легко привертає мою увагу, що потрібна чимала віра, щоб побачити вічне. Допоможи мені як сьогодні, так і кожного дня спершу бачити небесне, щоб потім, з розумінням цього, змінювати світ. В Ім’я Ісуса, Амінь.