Набуття сенсу життя – Частина 1: хто головний?

«Я віддав Ісаву гори Сеїру, а Яків та діти його пішли в Єгипет». (Книга Ісуса Навина 24:4)

Незалежно від вашого рівня освіти, ви, безсумнівно, стикалися з проблемами. У нас у всіх є проблеми; а іноді ми взагалі не можемо зрозуміти життя. Ми будуємо плани, а все виходить інакше; або трапляється щось неочікуване; або ми зіштовхуємося з непередбачуваними наслідками. І хоча ми служимо Богу, іноді здається, що все виходить з-під контролю, змушуючи нас гадати, що ж взагалі відбувається!

Можливо, саме так себе відчував народ Ізраїлю, коли вони чули, як Ісус Навин розповідав про те, як Господь поводився зі своїм народом. Яків був одним із двох братів двійнят. Ісав, інший брат, продав своє первородство за миску тушкованої сочевиці, показуючи цим, що він зневажає благословення Бога. Тому Бог відкинув його як спадкоємця обіцянок, які Він дав його предку Аврааму. Проте Ісус Навин каже, що пізніше Бог благословив Ісава гірською місцевістю Сеїр, звідки він і його нащадки могли легко захиститися, якби хтось виступив проти них. З іншого боку, Яків — син благословення, той, хто, попри свої недоліки, завдяки Божій волі отримав визнання від Бога, — був відправлений разом зі своєю родиною до Єгипту, де вони мали стати рабами. Здається, це не має ніякого сенсу!

Перш ніж ми зможемо зрозуміти цю історію з Біблії та те, що відбувається в нашому власному житті, ми повинні зрозуміти Бога. Тому що не ми керуємо всесвітом; а Богкерує. І наші дні пораховані згідно з Його планом для кожного з нас. Головна ціль Бога для Його народу — зробити нас чоловіками та жінками віри. Тому, Він дозволяє нам потрапляти в ситуації, в яких ми повинні навчитися довіряти Йому. Чому нам довіряти Богу, коли й так все йде чудово? Ні, саме коли ми знаходимося в долині, Він відновлює нашу душу.

Бог говорив: «Я люблю Якова і зроблю його та його народ чоловіками та жінками віри; тому Я дозволю їм зіткнутися зі складнощами». Ми всі навчаємось у школі віри, і це багато чого пояснює про життя, і тепер ми можемо краще все зрозуміти. Звідки ми візьмемо віру, якщо не зазнаємо труднощів? Як ми навчимося довіряти Богу, якщо не зазнаємо болю, якщо не зустрінемо складнощі? Бог хоче, щоб ми передавали віру іншим і надихали їх вірити; але ми не можемо змусити когось іншого повірити в Бога, якщо нам самим ніколи не доводилося вірити, якщо ми ніколи не бачили, що Він може зробити.

Через віру в Бога, що він дав Якову та народу Ізраїлю, що Він дає вам і мені, відбувається свідчення. Ізраїльський народ все ще співає пісні сьогодні — через тисячі років — про те, як вони були в Єгипті, але Бог визволив їх. Свідчення – це не завчені тексти; це життєвий досвід, як вам доводилося довіряти Богу, і ви бачили, як Він вивів вас із долини, і тепер ви можете допомагати тим, хто знаходиться в долині. Тепер ви можете підняти їх, тому що можете сказати: «Не здавайтеся! Я теж був готовий здатися; але те, що Він зробив для мене, Він може зробити й для вас!»

Далі буде...