Великоднє РіздвоЗразок

Я була там.
Я все бачила.
Ангел, який сказав мені, що я носитиму Божого Сина,
погляд в очах Йосипа, коли він подумав, що я його зрадила
і коли він розповів мені про свій сон.
Здавалося б, нескінченна дорога до Віфлеєму на перепис
і подорожі до Єрусалиму, щоб відвідати Храм і зустрітися з друзями в місті.

Я бачила, як Він робив перші кроки, і спостерігала, як Він падав.
Ми з Йосипом навчили Його читати, і після цього Він завжди був у синагозі або ходив за рабином, ставлячи запитання та слухаючи їхні історії.

Однак сьогодні все було по-іншому,
кожен крок
і кожне падіння
були мукою.
Мого Хлопчика ледве впізнати, вони поводилися з Ним безжально.
Я не знаю, де я знайшла сили стояти біля підніжжя хреста,
але Іоан був там зі мною та моїм Сином, Він подивився на мене і попросив мене піклуватися про Іоана, а Іоана піклуватися про мене. Важко описати любов у Його очах, але вона наповнила моє розбите серце надією.

Я пам'ятала дар миро, який дали нам подорожні, я пам'ятала обітницю ангела і те, що мій Син говорив стільки разів, — не боятися. Я не знаю, що буде після сьогоднішнього дня, після цього жахливого дня, але я знаю, що є дещо більше, що все ще є надія, що навіть Його смерть у такий жорстокий спосіб може мати сенс і може врятувати нас усіх. Господи, помилуй усіх нас.

Будь ласка, моліться зі мною, приєднайтеся до мене в цих словах: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і навіки-віків, Амінь.

Цей монолог спочатку використовувався як частина літургії Хода Свідків у Страсну п’ятницю, використовуйте його та уривок зі Святого Письма, який надихнув його, щоб розмірковувати про ці дві основоположні події.

Поставте себе на місце Марії, яка спостерігає за цими подіями, поміркуйте, як вона пережила цей день і майбутнє воскресіння.