Милість королівЗразок

Погані новини

Погані новини — це початок проривів.

Я впевнений, що коли Неемія вперше привітав свого брата та друзів, всі обмінялися приємними словами, але вони тривали недовго. Назріла велика проблема.

Неемія жив як король у палаці, а його друзі та родина просто пройшли якихось тисячу кілометрів пішки… неспроста. Вони носили на своїх обличчях виснаження і безнадійність. І Неемія вирішив заглибитися в це, а не ігнорувати очевидне.

Неемія: «Як у вас справи тільки чесно?»

Друзі: «Ну, це не гарна новина».

Ось так все відбувається, правда ж? Ваше серце поникає, і ви думаєте: »Чому я взагалі запитав?»

Ніхто не любить погані новини. Ніхто не насолоджується трагедією та болем. Ми знаємо, що вони частина життя, але всі ми б хотіли уникати цього якомога більше.

І все ж існує така дивна ідея під назвою співчуття. Це суть піклування, та турботи, та готовності допомогти, коли це можливо.

Співчуття є одним із найчистіших проявів людяності.

Співчуття — це Мати Тереза, яка віддає своє життя служінню бідним. Це родина, яка вдається до карколомних зусиль, щоб усиновити дитину, яка інакше не мала б майбутнього. Співчуття - це трапеза з бездомними. Воно зупиняється і допомагає підштовхнути автомобіль з дороги. Співчуття — це сидіти в тиші та плакати з другом, який зазнав великої втрати, тому що слова зайві.

Співчуття полягає в тому, щоб просити, виявляти та робити те, що можете.

Неемія співчуває своїм людям, і вони бачать це, тож повідомляють йому погані новини. І це погана новина.

Єрусалим — місто, яке колись славилося своєю міццю та Божими благословеннями — не лише перетворився на попіл і руїни, але ніхто не міг із цим нічого вдіяти. Храм було відбудовано, але коли люди спробували відновити місто та його стіни, виникла сильна опозиція, втрутився перський цар, і проєкт було зупинено. Євреї опинилися в глухому куті. Колись оптимістично налаштовані, вони розчарувалися. Отримавши натхнення, вони втратили надію.

Існує психологічний принцип, який ми бачимо в інституціоналізованих ув’язнених, який називається «в’язницею», що передбачає, що люди, які вважають себе в’язнями (дегенерати, жертви тощо), продовжуватимуть діяти відповідно до цього сприйняття, навіть якщо їхні обставини зміняться. У цьому випадку цілком ймовірно, що, хоча єврейські полонені були звільнені та повернулися додому, вони все одно вважали себе нікчемними, безнадійними та негідними або нездатними до значущого прогресу. Іншими словами, вони все ще діяли як безправні раби.

Ця психологічна боротьба залишається однією з найбільших людських змагань. Ми живемо відповідно до наших переконань. Ми діємо відповідно до того, як ми бачимо себе. Більшість із нас має незначне чи негативне ставлення до себе.

Неемія слухає опис зруйнованих стін і воріт, спалених вогнем, але він бачить крізь слова глибшу реальність. Він бачить людей, які втратили свою ідентичність, втратили силу та ледве чіплялися за крихту надії —можливо, Неемія зможе вплинути на царя.

Коли Неемія дивиться на своїх друзів, він бачить проблеми за поверхневими межами. Коли він слухає звіт, він слухає на глибокому рівні.

Звичайно, це були погані новини. Але ця погана новина мала змінити все.