ДЕНЬ 14

"ЦАРСЬКЕ КОРІННЯ"

Бажання ізраїльтян мати царя не було сприйняте Богом, як щось добре у формуванні держави. Та Він дозволив, щоб це відбулося, аби народ зрозумів різницю між «царя… такого, як у інших народів» і «людину, за серцем Своїм».

Саул (перший цар Ізраїля) повністю показував цінності людини: лукаве смирення, гордість, жадібність, бажання тримати все у своїх руках, відступництво від Бога, заздрість…

На противагу йому, Давид - щирий пастух, син, воїн. Він готовий чути докір у свій бік, каятись і змінюватись. Його близькість з Богом - найбільша цінність життя.

Після смерті Давида, всі інші царі отримують характеристику «ходив/не ходив дорогами Давида». Це визначає не тільки їхнє ставлення до Бога, а й усі процеси, що відбувались у державі. І хоч царі змінювали одне одного, на 100% такий, як син Єссея не з’являвся.

Останній цар Юдеї закінчив своє правління зі зруйнуванням Єрусалиму. Народ пішов у полон. Надія втрачена. Шансу на відновлення немає. Та Корінь Єссея (спадкоємець царського престолу) не може загинути навічно!

Майже через 600 років народився Той, Хто став істинним Царем Юдеї і всього світу. Його царювання навіки і Він дійсно улюблений Син Божий. Його життя стало зразком для наслідування, покора викликала захоплення, боротьба й перемога принесла мир у мільйони зруйнованих сердець. Ісус - справжній Цар! Його царювання поширюється на всі кордони та часи, Його сила здатна захистити й підтримати Свій народ.