Шукаючи прихистку: Боже серце для біженцівЗразок

"Тож ідіть і навчіть всі народи…"

Незадовго до вознесіння на небо Ісус залишив Своїх учнів з останньою вимогою: зробити учнями всі народи. Як записано в книзі Діянь, Ісус пояснює, що ця заповідь має як локальні, так і глобальні значення: хоча церква може і повинна перетинати міжнародні кордони, ми також повинні виконувати Велике доручення у наших власних районах. Прибуття біженців у наші громади дає чудову можливість жити за Великим Дорученням.

Ця можливість не є випадковістю: Біблія ясно дає зрозуміти, що Бог є суверенним до людей кожної миті до самого кінця: щоб люди, яких Він створив і любить, знайшли свій шлях до стосунків із Ним. Бог має суверенну мету в міграції людей, і Він запрошує Свою церкву приєднатися до Нього в цій роботі.

Бог діє в багатьох напрямках через міграцію біженців та інших іммігрантів. З одного боку, багато з тих, хто мігрує, вже мають міцну віру, і вони стали потужними агентами місії, ділячись доброю новиною з тими, хто живе в їхніх етнічних спільнотах і за їх межами.

Інші ж навпаки - ще не є християнами. Насправді, згідно з одним аналізом, у межах Сполучених Штатів більше недоступних общин, ніж у будь-якій іншій країні, крім Індії та Китаю, і багато з цих осіб прибувають як біженці. Коли ми любимо цих біженців, служимо їм і захищаємо їх, нас часто запитують, що нас мотивує, і ми можемо вказати людям на надію всередині нас, яка випливає з трансформуючих відносин з Ісусом.

Ця можливість підкреслює, чому так важливо розглядати реалії біженців та міграції через біблійну призму. Недавнє опитування LifeWay Research показує, що більшість американських євангельських християн упускають цей шанс: лише меншість сказала, що прибуття біженців або інших іммігрантів дарує «нагоду познайомити їх з Ісусом Христом».

Ісус сказав, що врожай багатий, але робітників мало: є багато тих, хто ще не знає Ісуса безпосередньо в наших спільнотах, але занадто мало їхніх сусідів, готових виконувати Велике доручення Ісуса безпосередньо на своєму місці.

Питання для роздумів:

1. Чи думка про прибуття біженців викликає у вас бачення цієї нагоди? Чому чи чому ні?

2. Як би ви могли привітати біженців і привітно віднестися до них таким чином, щоб виникла можливість поділитися своєю вірою?