Долаємо гореЗразок

Два приклади горя

Девід і його дружина Свеа Флад, молода пара з 2-річним сином, відправилися місіонерами до Конго в 1921 році.

За дуже короткий час його дружина Свеа захворіла на малярію. У розпал цього вона завагітніла і кілька місяців терпіла шалену лихоманку.

Згодом малярія Свеа настільки посилилася, що вона прикула її до ліжка, і через тиждень після народження здорової дівчинки Свеа померла.

Девід Флад був сильно вражений смертю дружини. Коли він стояв біля її могили зі своїм маленьким сином поруч, він почув плач своєї доньки з глинобитної хатини. І раптом гіркота сповнила його серце. У ньому піднявся гнів, і він не міг його контролювати. Він розлютився, кричачи: «Чому Ти допустив це, Боже? Ми прийшли сюди, щоб віддати наші життя! Моя дружина була така красива, така талановита. І ось вона лежить тут, мертва у двадцять сім».

«Зараз у мене є дворічний син, про якого я ледве можу піклуватися, не кажучи вже про дівчинку. Ти підвів мене, Боже. Яке марнування життя!»

Він віддав свою новонароджену дочку іншому місіонерові, щоб піклуватися про неї, і прогарчав: «Я повертаюся до Швеції. Я втратив дружину, і я, очевидно, не можу подбати про цю дитину. Бог зруйнував моє життя». З цими словами він попрямував до порту, відкинувши не лише своє покликання, але й самого Бога.

Минуло багато-багато років, коли його дочка знайшла його в занедбаній будівлі, навколо якого валялися пляшки з-під алкоголю. Зараз йому було сімдесят три роки, і він хворів на діабет. У нього також був інсульт, і катаракта вкрила обидва його ока.

Слава Богу, що ця зустріч з дочкою привела його до покаяння і він повернувся до Господа перед смертю. Але все його життя було витрачено даремно.

Летті Коумен і її чоловік Чарльз поїхали до Японії як місіонери в 1900-х роках.

Після шістнадцяти років щоденних зустрічей, нагляду за біблійним інститутом, організації та проповідницьких турів Кореєю та Китаєм здоров’я Чарльза підірвалося. Тож Чарльз і Летті повернулися до Сполучених Штатів.

У Каліфорнії у Чарльза стався серцевий напад, після чого його стан погіршився. Летті доглядала свого коханого Чарльза наступні шість років. Але після тривалої битви Чарльз відійшов у вересні 1924 року.  

Смерть Чарльза була руйнівною для Летті. Оскільки вони були бездітними, Чарльз означав для неї все. Вони мали «шлюб, укладений на небесах» і були повністю віддані одне одному. Вона написала у своєму щоденнику: «Це справжнє пекло на землі!» Летті молилася, щоб Бог зцілив Чарльза. Чому Він це не зробив? Хіба сотні людей не піднесли в молитвах Чарльза до Бога за зціленням? Де Він був?»

Летті звернулася за допомогою до Божого Слова. Здавалося, що Бог запитував її, чи хоче вона, щоб її чоловік зцілився більше, ніж вона бажає Його волі для неї. Летті годинами читала Біблію та книги про страждання та підбадьорення. Багато істин вона переписала з цих книг. Вона навіть не здогадувалася, що виконує цю роботу для інших, а не лише для себе, тому що на основі досвіду та розбитого серця місіс Коумен, а також із сотень мудрих слів, які вона почерпнула з прочитаних книг, народилися «Струмки в пустелі» («Streams in the Desert»). І вже понад 90 років Streams in the Desert ніколи не припиняли друкуватися, і було продано понад шість мільйонів примірників різними мовами.

Ви можете дозволити Богу використати ваше горе, щоб торкнутися життів, або ви можете змарнувати своє життя. Вибір за вами.  

Цитата: «Пам’ятайте, у вас одне життя. Це все. Ви створені для Бога. Не витрачайте його даремно.» – Джон Пайпер

Молитва: Господи, допоможи мені ніколи не відмовлятися від Тебе чи від життя через втрату близької людини. Допоможи мені не змарнувати моє життя, але дозволь, щоб моє горе було заради Твоєї слави. Амінь