Доступно Про Бога Та БібліюЗразок

А ЯК ЩОДО «ХРЕСТОВИХ ПОХОДІВ»?

Якось американський телеведучий Ларрі Кінг брав інтерв’ю у відомого проповідника Біллі Ґрема. У ході розмови вони торкнулися теми аморальної поведінки деяких священнослужителів. У відповідь на гостре запитання Біллі нагадав, що кожного дня у сотнях аеропортів, не привертаючи уваги преси, злітає та приземляється величезна кількість літаків. Але варто одному з них розбитися – як про це напишуть усі газети світу. Подібним чином мільйони християн ведуть порядне життя, показують гарний приклад своєму оточенню, протидіють спокусам і творять діла милосердя, але, якщо хтось оступиться, їх усіх і одразу звинувачують у лицемірстві.

Звичайно ж, історія церкви – небездоганна. На її сторінках знайдеться чимало темних плям і сумнівних рішень, зокрема, це і хрестові походи, і переслідування опонентів, і політичні інтриги… Але чи значать ці зловживання, що віра в Христа тепер дискредитована, а Його вчення втратило силу?

По-перше, далеко не кожний, хто називає себе віруючим, насправді таким є. Сам Ісус попереджав, що серед Його учнів будуть і «вовки в овечій шкурі» - ті, хто шукають користі, слави чи влади. Їм Він одного разу скаже: «Я ніколи вас не знав».

По-друге, хоча чесних і порядних християн у багато разів більше, але й вони недосконалі. Кожний із нас допускає якісь помилки, а потім знову просить у Бога прощення. Тому, що б не відбувалося, дивитися треба не на людей, а на Господа. Зразок – лише Він!

І, по-третє, а хіба Ви самі ніколи не оступаєтеся? Я люблю повторювати: «Якщо Ви раптом знайдете ідеальну церкву, тікайте звідти!» Чому? Тому що Ви не такі, а значить, потрапивши туди, все там зіпсуєте!

Ісус сказав, що не здорові мають потребу у лікарі, а хворі (Матвія 9:12), а тому церква по своїй суті є місцем, куди можуть прийти «проблемні» люди. Інколи я жартую, що практично в кожній християнській громаді є хоча б одна людина, яку б не прийняла жодна інша організація в тій місцевості!

Що ж робити, коли ми бачимо чиїсь неправильні вчинки? Як мінімум, не спішити з висновками. Бог – це Бог, а люди – це люди.

У мене двоє дітей, і буває, що вони сваряться між собою. Однак я не можу уявити, що мій син скаже: «Все, тату! Я тебе кидаю, тому що моя сестра неправильно поводиться!» Я би відповів: «Почекай? А до чого тут я? Тебе образили? Давай із цим розберемося. Але хіба потрібно залишати дім?» Точно так само і з Господом: прогріхи Його дітей – не привід розчаровуватися в Ньому Самому!