Радість від доброго позбавлення

Я пам’ятаю день, коли почав свій шлях до мінімалізму: День пам’яті 2008 року. Я був зайнятий прибиранням у своєму гаражі, коли сусід випадково сказав: «Знаєте, вам не не потрібно володіти всім цим». У той момент, коли я подивився на купу речей на під’їзді й помітив, як мій п’ятирічний син грається сам на задньому дворі, я зрозумів: Моє майно не тільки не приносить щастя в моє життя, а й насправді відволікає мене від речей, які це щастя приносять! Того дня ми з дружиною почали шлях до спрощеного життя, яке приносить нам більше радості, ніж ми навіть очікували.

Отож, якщо ви схожі на багатьох людей, слово мінімалізм може викликати в уяві зображення голих білих стін або людини, яка сидить на підлозі, тому що у неї немає меблів. Це може здатися вам вправою самопозбавлення просто заради самопозбавлення. Дозвольте сказати вам... це далеко від істини! Для мене мінімалізм – це якраз протилежне. Він говорить про свободу, мир і радість.

Це простір, який було відкрито, щоб звільнити місце для нових можливостей. Це «добре позбавлення», тому що воно усуває перешкоди на шляху до життя, яким ми хочемо жити і яким Бог хоче, щоб ми жили. Насправді я не стільки зацікавлений у мінімалізмі як такому, скільки в тому, щоб допомогти людям досягти такого рівня власності, який дозволить їм жити життям, яке їм призначено.

Для тих із нас, хто живе в більш розвинутих країнах світу, приблизно в 98 відсотків часу це означає скорочення наших володінь, а не їх збільшення. З огляду на це як основу, ось моє визначення: Мінімалізм — це навмисне просування речей, які ми найбільше цінуємо, і видалення всього, що відволікає нас від них. Краса мінімалізму полягає не в тому, що він щось забирає. Краса та повний потенціал мінімалізму полягає в тому, що він дає. Винагорода — це не просто чистий дім, це більш осмислене життя. Яким практичним чином ваше життя могло б покращитися, якби у вас було менше речей?