Як бути ближнімЗразок

Ми не винаходимо колесо заново — ми котимо його

Ісус доручив нам принести свободу полоненим, Добру Звістку бідним і проголошувати Господнє благовоління. Його брат Яків сказав, що ми не повинні просто слухати ці слова — ми повинні їх виконувати. Він визначав справжню релігію, як турботу про сиріт і вдів. Ми бачимо, що цей постулат найбільше перегукується у Святому Письмі та самі відчуваємо біль страждаючих людей у наших серцях, але як ми можемо діяти, щоб допомогти? Відповідь на це питання виглядає великою і заплутаною. Ми говорили про те, що можемо ділитись їжею та започатковувати стосунки із сусідами, але що ми можемо зробити для в’язнів, залежних, вдів, жертв торгівлі людьми, прийомних дітей та сиріт? Деякі з нас мають можливість запросити цих ближніх у своє життя. Деякі з нас можуть заснувати рухи та організації. Проте, більшість із нас застрягають на цьому питанні.

Вільям Вілберфорс був нонконформістом, духовним ентузіастом у ввічливому суспільстві дев’ятнадцятого століття. Однак він був не просто релігійним. Вілберфорс діяв на користь своїх найбільш поневолених, бідних і вразливих ближніх. Англійський парламентар очолив боротьбу за скасування рабства в Британії та встановлення нових стандартів для Західного світу. Але він робив це не сам, і чітко це усвідомлював. Ось слова Вілберфорса про цінність унікального внеску кожної людини.

«У школі життя нам призначені різні предмети, надані різні дари. Не всі привабливі, що добре. Залізо корисне, хоча воно не виблискує, як діамант. Золото не має запаху квітки. Отже, різні люди мають різні прояви досконалості, і ми повинні зважати на них усіх».
-Вільям Вілберфорс, аболіціоніст і автор "Справжнього християнства"

Звучить знайомо? Помітили назву його книги? Його слова схожі на слова іншого нонконформіста, який писав про справжнє християнство. У першому листі апостола Павла до Коринтян він нагадує нам, що ми — одне тіло, що складається з багатьох частин. Якби все тіло було вухом, як би ми бачили? Якби ми всі заснували некомерційні організації, щоб піклуватися про дітей-сиріт, хто б став волонтером? Хто буде піклуватися про в'язнів? Раніше у своєму листі Павло використовував образ із сільського господарства, щоб підкреслити те саме. Одна людина може посіяти насіння, але поливає інша.

Доктор Джон Соуерс — сіяч. Він керує Проєктом наставництва, є партнером місії з сьогоднішнього відео. Його організація навчає наставників і створює можливості для цих людей з менторства дітей із групи ризику. Він називає це переписуванням історії безбатьківства, але Джон першим визнав, що його організація більше схожа на залізо, ніж на діаманти. «Ми не займаємося питаннями сексуальної справедливості. Добрий самарянин також не вчинив сексуальної справедливості». Ми всі різні частини. Хоча ми не всі діаманти, ми всі маємо значення. Деякі з нас повинні бути залізом. Ми не можемо всі почати новий рух. Більшості з нас потрібно просто підтримувати вже існуючі.

У Life.Church ми кажемо: ми не винаходимо колесо — ми рухаємо його. Це позначається на тому, як ми співпрацюємо з місцевими та глобальними партнерами по місії, які роблять неймовірну роботу. Замість того, щоб підтримувати власні зусилля, ми підтримуємо велику роботу місцевих рухів нашими фінансами та нашими людьми. Цей принцип діє і в житті наших людей — ви почуєте сьогодні двох із них.

Сьогоднішній крок: Подивіться сьогоднішню історію з пастором Крейґом, Джулі та Джонатаном. Подумайте, яку роль ви гратимете в історії Бога. Потім зв’яжіться з місцевим партнером і вирушайте у своє місто.

Принцип четвертий: Ми не винаходимо колесо заново — ми котимо його.
Ми знаємо нашу роль. Ми пропонуємо наших людей і ресурси організаціям, які створюють церкви, пропонуємо допомогу, розвиваємо лідерів і зміцнюємо громади. Щоб зробити це правильно, ми включили фінансову та програмну звітність безпосередньо в наші партнерства.