Неідеальні люди в Біблії Зразок

Давид

Цар Давид зробив свої найбільші помилки, опинившись не в тому місці не в той час. У буквальному сенсі. Коли його воєначальники та армія пішли на війну, згідно 2 Самуїла 11, Давид залишився вдома. З царями такого не трапляється. Або, у всякому разі, не повинно. І так як Давид був не там, де повинен був, він і зробив те, чого не повинен був - з чужою дружиною. Він доклав усіх зусиль, щоб приховати свій гріх, в тому числі організував змову, що закінчилася вбивством. Нічого собі, правда?

Через поведінку Давида пророк Натан докоряв йому за його гріх. Зазвичай ті, хто займають таке високе становище в уряді, не приймають критику від когось нижчого за себе. Але Давид прийняв. Для нього зізнатися у своєму гріху було так само незвично. Хоча гріх Давида мав катастрофічні наслідки, він покаявся і дуже старався все виправити. 

З життя Давида можна зробити два корисних висновки:

Бог дивиться на серце

Отже, чому, знаючи про все, що зробив Давид, Бог сказав, що Він обрав Давида через його серце? У 1 Самуїла 13:14 ми читаємо, що Бог сказав царю Саулу: "А тепер твоя влада не втримається, бо Господь знайшов прихильну Його серцю людину…". Здається дивним, що Бог називає Давида людиною прихильною Його серцю, прекрасно знаючи про скоєні ним жахливі речі. Але хіба це не прекрасна новина? Богу може подобатися не все, що ми робимо або коли-небудь хотіли зробити, але, на щастя, Він дивиться на наше серце! Він знає, що іноді ми робимо те, чого не планували й не хотіли. Бог знає, що на землі ми не досягнемо досконалості та будемо робити помилки, які дорого нам обійдуться. 

Давид не шукав виправдань

Псалом 51 був написаний після того, як пророк Натан докоряв Давиду за його перелюб із Вірсавією. До цього, здавалося, Давид не усвідомлював гидоти своїх дій. Але згодом він повністю визнавав свої вчинки. Хоча Давид зробив декілька дійсно жахливих речей, він завжди брав на себе відповідальність за свої неправильні рішення і не перекладав ні на кого провину. 

Як ішлося в першому дні плану, ми ніколи не досягнемо досконалості. Бог знає це, і ми теж повинні це прийняти. Натомість, давайте спиратися на істину про те, що Бог бачить наші серця навіть у наших помилках. Та коли (не якщо) ми помилимося, давайте брати на себе відповідальність за свої дії та починати процес виправлення.