Як ми бачимо наш світ

Чи були від моменту вашої втрати місця, яких вам хотілось уникати? Чи стало занадто болісно відвідувати церкву, яку ви відвідували з близькою людиною, проходити певним проходом у магазині або навіть заходити в кімнату вашого дому? Скорб впливає майже на кожен аспект нашого життя. 

Для нас було дуже болісно проїжджати повз лікарню, де ми колись не дочекалися наших ненароджених дітей. Ми кожного дня проїжджали її, тому що вона знаходилася дуже близько до нашого дому. На певний час ми дозволяли собі об'їжджати іншим шляхом. Наш світ змінився. Наші серця були схожі на ніжні стопи, які ходили по розпеченому вугіллю. Ми не завжди знали, де лежало вугілля. Але коли ми могли уникати того вугілля, то так і робили. 

Який би біль не став результатом вашої скорботи, пам'ятайте, що відчувати біль — це нормально. Приділіть час тому, аби подумати, як ви бачите ваш світ трохи по-іншому. Попросіть Бога полагодити вашу зламаність.

З часом ми говорили одне з одним про лікарню. Одного року в мене (Ешлі) розвинувся дуже важкий випадок стрептококової ангіни, і я була така вдячна за лікарню. Цей досвід допоміг мені змінити мій погляд на лікарню та спробувати відпустити деякий біль.

Давайте помолимось.

Боже,

“О Господи, я в небезпеці, зглянься! Я згорювався, виплакав всі очі, здавила туга душу й тіло. Життя моє згасає у печалі, і роки відлітають у журбі” (Псалми 31:10–11). 

Допоможи мені повернутися до Тебе, розпізнати, як я бачу мій світ інакше. Зціли мій біль і наблизь мене до Себе.

 Амінь.