Повернення: ніколи не пізно і завжди близькоЗразок

Ніколи не пізно

Бог призначив Самсону зробити щось феноменальне для Божого народу, і він мав дві важливі речі: (1) величезне покликання у своєму житті та (2) неймовірна влада на його життя. У межах цього потенціалу Самсон зробив кілька дивовижних речей. Він убив лева голими руками. Він сам убив тридцять чоловік. Скільки людей ви знаєте, які можуть зіткнутися з шансами тридцять до одного й вийти переможцем?

Але в Самсоні було щось таке, що раз за разом його захоплювало. Окрім незвичайної сили та покликання від Бога, всередині чоловіка точилася величезна внутрішня боротьба — боротьба з жінками. Зовні Бог милує Самсона, і Бог все ще використовує його. Але всередині назріває ураган.

Цей внутрішній ураган зрештою привів його в обійми Даліли, яка зрадила його ворогу Ізраїля, філістимлянам. Самсон зазнав великої аварії. Він був покликаний Богом і призначений Богом від народження, щоб керувати своїм народом у часи великої потреби, але наприкінці свого життя Самсон був сліпий, ув’язнений і приводив у дію млин філістимлян. Внутрішній двигун, який час від часу змушував його вступати в незаконні стосунки з жінками, нарешті зламав його.

Наслідки гріха були дуже реальними для Самсона. Він був осліплений і засуджений до рабства. Але Бог завжди більший за будь-які наслідки. Історія Божого відкуплення для кожного, хто покладає свою довіру на Ісуса для життя і для спасіння. Сатана може збити нас, але ми піднімемося. Справжня історія полягає в тому, що сатана програє, остаточно й назавжди.

Історія Самсона закінчується в храмі Даґона. Там колишній ізраїльський суддя сказав: «Постав мене так, щоб я міг триматися за колони, що несуть на собі стелю, щоб я міг опертися на них» (Суддів 16:26).

Храм був переповнений, і на даху під час цієї великої події було додатково три тисячі глядачів. Так, для Самсона ситуація зійшла з колії. Так, він відмовився від Божого покликання у своєму житті та зіткнувся з наслідками, але він визнав, що Бог все ще суверенний і все ще може зробити щось дивовижне з його життя.

У храмі Даґона Самсон молився. А яка то була молитва! «Владико, пом’яни мене». (Суддів 16:28). Хіба не про це молився розбійник на хресті у своїй історії про повернення? «Пом'яни мене».

В останній подих Самсона Божа сила повернулася до нього. Звільнення всього Ізраїлю почалося в день повернення Самсона під лебедину пісню. Чого він не зробив за свого життя, він зробив у своїй смерті, тому що наш Бог є Богом повернення.

Це урок для нас. Ніколи не пізно. Ми ніколи не заходимо надто далеко. Ми не заблукали надто далеко. Бог завжди добрий і завжди пам’ятає про нас. Наша молитва полягає не в тому, щоб помститися групі людей, а в тому, щоб ми знову зміцнилися, щоб ми могли жити для Божої слави. Ми штовхаємося з усіх сил на будь-які кам’яні стовпи, які тримають нас зв’язаними. З відновленою в нас Божою силою стіни наших в’язниць руйнуються.

Дайте відповідь

Що заважало Самсону виконати все те, що приготував для нього Бог? Як Самсон поступово дозволив спокусі знищити його?

Яким чином ворог використовує спокусу, щоб вести нас все далі й далі хибним шляхом? Чому це така ефективна тактика?

Чим було приголомшливе повернення Самсона? Що його історія говорить про Боже милосердя та благодать, попри наші вади?