Боротьба з духовним занепадом Зразок

Почнемо спочатку  

Довіряти плану Бога — це єдиний відомий мені секрет у тонкій справі збереження здорового глузду. — Ліза Теркерст 

Ми сподіваємося, що вас підбадьорює розуміння того, що духовний занепад, через який вам доводиться проходити, є звичайним явищем для будь-якого віруючого в Христа. Вашою опорою може бути знання про те, що навіть наш Спаситель проходив через труднощі і відчував самотність.

Отже, що нам робити, коли ми відчуваємо духовну спрагу? Є кілька речей, які здатні допомогти вибратися з пастки зневіри. Ось кілька із них: 

Відпустіть

Найперше, що потрібно зробити в цей складний період — це мати мир у Бозі. Він наш притулок під час руйнівних штормів. Він здатний вилікувати навіть найглибші рани. Тому відпустіть контроль. Кличте про допомогу, якщо потрібно. Але знайте, Він тримає.

Віра насамперед

Більш за все ми маємо надавати перевагу вірі, та працювати над тим, щоб почуття відходили на задній план. Кажуть, що ми часто сумніваємось у вірі та віримо в сумніви. Потрібно поміняти їх місцями. Якщо нагадувати та повторювати істини, відомі з часів духовного підйому, то це знання проведе нас через долини, коли сумніви сповнюють розум і душу. 

Аналізуйте своє оточення

Коли ви відчуваєте духовний спад, спробуйте оцінити, що впливає на вас найбільше. Що ви дивитеся? Що слухаєте? З ким проводите час? Дуже важливо з'ясувати, хто і що впливає на вас, знаєте ви про це чи ні.

Духовна дисципліна

Чи не вважаєте ви смішним, що те, чим ми не хочемо займатися під час духовного занепаду, це саме те, що ми повинні робити, щоб повернутись у звичайний стан? Ми перестаємо робити багато речей, бо складною роботою здається не лише читання Біблії та молитва, а й відвідування церкви. Після цього духовна вада лише посилюється. Необхідно змушувати себе продовжувати духовний розвиток, навіть якщо всі почуття вимагають протилежного. 

Нам ніколи не треба намагатися заслужити Божу любов нашими вчинками. Все, що ми робимо для духовного розвитку, – ми робимо лише для того, щоб наблизитися до Нього. Щоб упоратися з байдужістю, ми робимо те саме, що робили під час духовного піднесення. Тому що тільки продовжуючи звичне, ми знову поступово повернемось до норми.  

Для роздумів

• Під час духовного спаду, як на вашу поведінку впливають ваші почуття? Чи керують вони вашою вірою, чи ви дозволяєте вірі керувати почуттями?


• Яким духовними звичками ви починаєте нехтувати в період духовної боротьби? Дайте Богу знати, що не перестанете проводити з Ним час, навіть якщо вам здаватиметься, що Він далеко.