ВоїнЗразок

Зцілення воїна

Коли мені дали особисту Біблію моєї мами після її похорону, я знайшов маркер, що лежав у місці, де вона читала востаннє. Я відкрив його, прочитавши слова Ісуса в Матвія 10:38 НПУ:

“І хто не бере хреста свого й не йде за Мною, той не достойний Мене.”

У віці 16 років, після втрати матері, процес скорботи став хрестом, який потрібно нести, проте це було не так, як я очікував.

Ніколи не було напливу сліз, окриків проти Бога чи інших проявів відчаю. Натомість, я втратив чутливість до майже всього. Це налякало мене.

Чи мені було все одно? Чи я справді любив свою маму чи сумував за нею? Що зі мною було не так?

Я намагався визнати, що рани та горе можуть виглядати по-різному для кожного. Втім, я почав запитувати себе, чи часом я не порожній від усього, навіть від Бога.

Добре, що Бог використовує наші найбільші слабкості для Своїх найбільших переваг. Якимось чином у ці відчайдушні часи я почав найкраще бачити Боже серце.

Рік за роком нашого дитинства наростали мамині проблеми зі здоров'ям, її фізичний стан погіршувався й відвідування лікарів ставали частішими. Було багато ночей, проведених у приймальних відділеннях інтенсивної терапії, роблячи домашнє завдання та молячись, аби щось змінилось. Я спостерігав, як вона бореться з цією хворобою в різних станах, етапах життя та версіях себе. Моя мама вела бій з неймовірною Христовою потугою — мовчазною силою на хресті, про яку писав апостол Петро.

Озираючись назад, я розумію, що ця безсловесна й непохитна міць, яку вона демонструвала, допомогла мені побачити, що любов Христа, можливо, не завжди гучна, проте постійно вирує від відваги.

Я міг би писати ще цілий день про силу, котрої навчився, спостерігаючи за зціленням свого татка. Мої власні очі бачили його бажання забезпечувати нас і тоді коли йому було боляче. Мені пригадалося про нашого Небесного Батька. Також я навчився, що найсильніші чоловіки плачуть, але ми не повинні робити це наодинці. Я довідався від тата й брата, що завдяки ранам є чимало можливостей побачити Бога.

Рани різні для кожного, але вони не призначені для того, щоб залишатися такими ж. Як і зі зламаною кісткою, Бог хоче, щоб ви зцілилися не раніше, а міцніше. Він готовий зустріти вас у найслабшу мить зі Своєю найбільшою силою. Бог — Воїн, Який був зранений за вас, і Він бореться з вами.

Моліться: Боже, покажи мені рани, котрі я приховував. Допоможи мені зцілитись і дай знати, що Ти борешся зі мною? Дякую Тобі за те, що ти такий люблячий Батько. Амінь.

-Люк, борючись за зцілення