Мамі потрібна ще одна спробаЗразок

Перезапуск

Я добре пам’ятаю один день після повернення додому з прогулянки, що вийшла трохи більш дикою, ніж зазвичай. Я так і не второпала: діти мали ще більше енергії, порівнюючи з їхньою звичайною, без того надмірною енергією, а це говорить про багато чого. І хоча ви бажаєте, щоб ваші діти знаходили спільну мову між собою, навряд чи ви хочете, щоб вони змовлялися проти вас і накручували одне одного. Цього дня саме це й сталося. Один починав створювати неприємності, і щойно я поверталася, щоб упоратися з цим, інший кидався позаду мене і творив інший безлад. Мені здавалося, що я намагаюся зібрати мавп у клітку… без клітки!

Тоді в мене з’явилася ідея. Якби вони діяли як дикі тварини, я б цим скористалася. «Стій!» — твердо сказала я. — «Всі завмерли!» Я завмерла на своєму місці в скривленому положенні. Вони не знали, що робити, але старші завмерли, а малі притихли. «Гаразд, ось що ми будемо робити», — закричала я. — «Це зоопарк, ви — мавпи. Готуйсь. Увага. Марш!» Я почала гукати по кухні, як бабуїн на кофеїні, робила найкращі звуки мавпи та мавпячий крок, чухала себе під пахвами, колихалася вперед-назад, переставляючи ноги.

Діти були шоковані. Приголомшені аж до застигання прямо там, де стояли. Потім я проголосила іншу тварину: «Будьмо левами!» — і перейшла в режим лева. Вони почали долучатися до гри. Я називала їхні імена по черзі, а слідом і тварину: «Ти — змія!» і «Ти будь качкою!» (Я не хвилювалася, що ці тварини ніколи не будуть разом в одному місці по-справжньому). Наступні п’ять хвилин ми з дітьми грали в «зоопарк», і я закінчила це тим, що вони були акулами, які несамовито годувалися на столі (Золотою рибкою, звісно! А що б ще їли акули?).

Я офіційно зробила власний перезапуск. Я натиснула кнопку і змінила те, що відбувається. Я не кричала, не засмучувалась і не хотіла, щоб моє життя було іншим. Я просто переспрямувала їхню енергію та дала нам усім новий початок. Крім того, я теж вважала, що це було весело!