Євангеліє від Луки: Час наставЗразок

Підкоряючись волі Бога

Під час останнього вечора спільності Ісуса з учнями ми помічаємо проблиски Його шляху самотності, відкинення та страждань. Усвідомлюючи наближення години піти на хрест, Він молився, гаряче запитуючи Бога про наявність іншого способу. У ті болісні хвилини Ісус спілкувався зі Своїм Отцем у щирості й справжності, підкоряючи Себе Його волі: ”Отче… нехай буде не Моя воля, а Твоя” (42-й вірш). 

Зрештою, Христос був упевнений — воля Отця є рушієм усього, що відбувається у світі й у житті кожного творіння. Уявіть, як Ісус, із важким серцем, звертається до Бога: ”Отче, те, що Я бачу перед Собою на певному рівні здається жахливим і нестерпним, однак Я твердо покладаюся на Тебе. Тобі відомо найкраще. Ти бачиш початок із кінця. Тож, Я покладаюся на Тебе та підкоряюся Тобі. Твоя воля, Отче, не Моя”. 

Цей деталізований епізод з Ісусом, Який молиться, нагадує нам, що розчарування, відмова та страждання — невіддільна складова кожної з наших історій. Але, багатий на милосердя Бог є дарувальником благодаті. Підкоряючи свою волю Йому, ми довідаємося, що протягом нашої мандрівки різноманітними ландшафтами життя Божа вірність є непохитною та надійною. Які б виклики не стояли перед нами, промовляймо, як Ісус: ”Отче… нехай буде не моя воля, а Твоя”. 

Обміркуйте

Які таємні страхи ви приховували від Бога? Чи є молитви, якими ви боїтеся звертатися до Нього? Не варто приховувати свої таємні страхи від Бога.

Помоліться

Отче, нагадуй мені завжди, що Твоя місія та послання вимагають служіння та жертви. 

Відгукніться 

Принесіть усі свої страхи до Бога та попрохайте миру. Після того будьте спокійними, знаючи, що Бог зробить усе якнайкраще. 

Отець, іноді мене переповнює страх і пригнічення. У такі миті навчи мене молитись і знаходити спокій у Тобі, як це робив Ісус.