Марія була мамоюЗразок

Ми з чоловіком, а з нами й багато наших дітей завантажились в авто і поїхали додому після церкви. Проїхавши три милі, хтось із дітей запитав, де немовля? Так, ми залишили нашу маленьку Кейті спати у церкві. Ми швидко повернулися, почуваючись безвідповідальними батьками. З тих пір мій чоловік усіх перераховував перед виїздом.  

Марія з Йосипом також загубили Ісуса, коли Йому було дванадцять. На честь щорічного святкування Пасхи в храмі в Єрусалимі сім'я йшла з великою групою людей з Назарету. Шлях мав приблизно 120 миль і забирав кілька днів ходи. 

Після урочистостей, коли гурт рушив додому, минуло два дні, як Марія з Йосипом дізнались, що Ісуса не було з друзями. У розпачі вони повернулися на пошуки. Вони запитували кожного, чи не бачили вони Його, описуючи Його зовнішність, надіючись на добрі новини. Три дні потому вони знайшли Його! Він сидів у храмі з первосвященниками, ставлячи запитання, забувши про хвилювання батьків.  

“...Сину,” звернулась до Нього мати, “чому Ти зробив таке нам? Ми з батьком ледь з розуму не зійшли, шукаючи Тебе всюди.” (Луки 2:48)

Ось таке недоречне запитання ми часом ставимо, “Чому ти зробив це мені?” Ми реагуємо емоційно від наших егоцентричних сердець, спрямовуючи вину на інших, не бажаючи відчувати сором наших слабкостей і помилок.

Ісус відповідає Марії: “Хіба не знаєте, що я у справах Свого Батька?” Це було твердження, яке нагадало Марії Ісусову місію і покликання. 

Ще раз, Марія зберігає це у своєму серці - вона розмірковує і береже, знову.

Вона потребуватиме цих думок і спогадів пізніше, коли прийде інший час, коли вона втратить Ісуса. 

Вона з Ним, коли Він несе важкий дерев'яний хрест на гору. Вона не перекладає вину і не ставить недоречних запитань. Її Син, без вини і гріха, несе мою вину і гріх на Своїх зранених плечах. Його страждальна мати стоїть біля Нього, спостерігаючи крізь сльози, як її первісток охоче віддає Себе за неї, за мене, за тебе. Як Його прибивають до хреста. Як Він звішує голову і помирає, я впевнена, що серце Марії просто розривається. 

Вона знову Його втратила. Він пішов. Це кінець.  

Проте ми знаємо, що це не кінець! Знову на третій день після втрати вона чує новину: “Нема Його тут, Він воскрес, як сказав був.” Уявіть радість, спогади, які берегла у серці, коли чує ці слова. Усі роки вона спостерігала, як її Син, повністю людина і повністю Бог, бореться і завжди вибирає любов, радість, мир, терпіння - складні правильні рішення для праведності. 

Глибоко всередині вона пам'ятала, вона знала.  

Як і Марія, ми можемо знати та вірити, що курс, встановлений нами для наших дітей, закінчиться перемогою! Він береже їх, Він любить їх і Він прокладає шлях там, де здається нема виходу. Він є вірний Бог.  

Ісус воскрес! Ви вірите в це? Ви цим живете?

Отче, дякую, що шукаєш мене, коли я гублюсь. Дякую, що віддаєш Себе за мене. Дозволь мені віддати Тобі своє серце, повністю, в обмін на Твоє життя, яке Ти так легко пропонуєш за мене. Який неймовірний обмін!

Дозвольте Його радості зростати у вашому серці нині та щоразу, коли віддаєте ваше серце, життя і дітей у Його люблячі, мудрі руки. Ви і вони не загублені, а знайдені!

Стежити за Робін на інстаграм @manymeadows. 

 Надіємось, цей план підтримав вас. Знайдіть інші ресурси від YouVersion