Так не повинно бути! 5-денний план читання від Лізи ТерКерстЗразок

Вчимося змагатися добрим змагом

Після вчорашнього читання ви можете подумати: "Для чого Бог створив наші душі в досконалості та помістив у Едемський сад, знаючи, що ми згрішимо й не будемо там жити?"

Тобто, щойно Адам і Єва згрішили, хіба не міг Бог прибрати з нашого серця тугу за досконалістю? Так, звісно, Він міг це зробити. Але, позбавивши нас причини наших неприємностей, Він також позбавив би нас славної надії дістатися до місця нашого призначення.

Пам'ятайте, це історія про любов. І ми ніколи не зможемо оцінити чи забажати надії щодо Справжньої Любові, якщо менші предмети любові не будуть нас розчаровувати. Пронизливий страх розчарування в усьому на цьому боці вічності викликає незгоду з цим світом і змушує нас прагнути Самого Бога і прагнути дістатися до місця, де ми нарешті знову будемо гуляти з Ним в саду. 

Біблія починається з книги Буття, із заснування першого саду в Едемі. Але закінчується вона історією про відновлення Едему, про що розповідається в останніх розділах останньої книги Об'явлення.

"...Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю..." (Об'явлення 21:3–5)

Зверніть увагу на слова, які позначають емоції, і які вжито для зображення світу, в якому ми зараз живемо: смуток, крик і біль. Повне розчарування часто відкриває двері до місця гірких сліз. Цей світ загниває. Це природній наслідок гріха. Постійна загроза нашим найщирішим сподіванням є причиною депресії, тривоги, байдужості і, будьмо чесними, навіть скептицизму щодо Божої доброти.

До певної пори.

Ми розуміємо, що усі ці жорстокі обставини - не кінець, а, радше, тимчасовий проміжковий етап. 

Бог знає, що перш ніж ми дістанемося до своєї вічної оселі, ми повинні навчитися добре змагатися. Бог підбадьорює нас в уривку з Об'явлення 21, і це повинно бути помічним у часи, коли наші почуття ставлять під сумнів нашу віру. Він зупинить цю низку занепаду, смерті та розчарування. Він творить усе нове!

У відновленому Едемському садку прокляття зникне, а досконалість зустрічатиме нас, як давно втрачений друг. Більше не буде розбіжностей між нашими очікуваннями та реальністю. Більше не буде розчарувань. Наші відчуття та віра зіллються в єдності. В нас буде відновлено чистоту почуттів, і наші душі переживатимуть найкращі моменти, працюючи в тандемі з істиною.

У новому Едемі вже не буде боротьби між почуттями та вірою, тому що більше не буде конфлікту між різним розумінням Божого характеру. Більше не буде викривленого сприйняття Божого виховання. Тут не буде протилежних думок щодо причин, чому Бог дозволяє ставатися тим чим іншим подіям. І не буде гнітючого страху перед тим, що усе може обернутися погано для нас.

Нам не потрібно буде більше добре змагатися, тому що нам буде добре. Цілковито. Повністю. Гарантовано. Безсумнівно. Безперечно. Ми матимемо перемогу та цілковите розуміння істини.

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ: Наскільки розуміння того, що ми живемо між двома садами, допомагає вам справлятися із розчаруваннями? Наскільки втішає вас усвідомлення того, що Бог усе зробить правильно?