Свята суєта: наполегливо працюй, добре відпочивайЗразок

Звикання до нового ставлення та точки зору щодо суєти вимагає часу. Але коли йдеться про зміни та нові речі, які Бог хоче зробити у нашому житті, то маємо два варіанти: відступити чи досягти зростання. Я визнаю, що іноді відступ звучить краще, поки Бог не покаже мені мотивацію. Зміни лякають тому, що я покладаюсь на свої сили аби їх здійснити. Я вважаю, що все залежить від мене аби спрацювало й було успішним, щоб я знову не виглядала невдахою. Коли я вирішую відступити, це тому, що мені нагадують, що самостійно метушачись я не зможу змусити все працювати як я хочу.

Але тоді я перестаю метушитись і починаю діяти, довіряючи, що Бог творить нове, бо має для мене гарні плани, які прославлять Його та розширять Його царство.

Чи прямуватимете новим шляхом, яким Він вас веде, де свята суєта замінює метушню? Чи відступите, віддаючи перевагу комфорту відомого перед дискомфортом невідомого?

Ось три запевнення, які ми можемо впевнено взяти з собою в майбутнє: Бог ще не завершив працювати над нами і готовий творити щось нове, перебуваючи поруч із нами на кожному кроці.

Свята суєта дає нам свободу наполегливо працювати над усіма завданнями, які Бог призначає нашій душі. Це робота серця, робота, яка змінює Боже царство. Вона дає нам свободу усвідомити, що робота, яку виконують інші, підходить саме їм, але не нам, принаймні не зараз. Свята суєта допомагає нам почути Бога крізь нав'язливий шум світу, тож ми можемо сказати «так» тій роботі, для якої Бог підготував наші серця, а ні тій роботі, яка буде виснажувати наші душі.

Межа між суєтою та метушнею, відпочинком та лінню є досить тендітною. Коли ми занадто далеко відхиляємось, то виявляємо, що покладаємось на свої сили, а не на Божі нагадування, що Він - наша сила. Ця версія суєти полягає не в тому, щоб знайти більше часу аби зробити більше, але виявити, що Бог закликає нас робити, щоб ми могли більше служити, більше давати, більше підтримувати - правильно та в потрібних місцях.