Відносини Царства – план щодо шлюбу, побачень і самотностіЗразок

Самотність 

Самотність часто може бути джерелом благословення та джерелом болю, зведених в одне ціле. Також важко не відчути, що це лише перехідний етап. Ми можемо відчувати страх і паніку з приводу самотності, але наше читання цього псалма нагадує нам звернутися до Бога, принести Йому свої страхи та «довіритися Господу» (Псалми 37:3). Віра – це довіра. Це протилежність страху і паніці. 

Надзвичайно корисно знати, що ми завжди маємо когось, до кого можемо звернутися, коли приймаємо рішення: «Своє життя ти Господу довір!» (Псалми 37:5). Це ключ до керівництва. Донесіть рішення до Бога, попросіть Його діяти та довіртеся Йому. 

Довіряти Богу у своїх рішеннях — це простий процес, що складається із трьох частин. По-перше, передати рішення Богові в молитві, попросивши Його відкрити ті двері, які вам підходять, і закрити ті, які не є правильними. По-друге, вірити в те, що Він усе контролює. По-третє, спостерігайте з вірою, як Він діє, поки ви продовжуєте свій «шлях», в очікуванні, що Він зробить. 

У книзі Осії ми бачимо, що Бог також прагне, щоб ви жили з Ним у стосунках, таких же близьких, як стосунки між чоловіком і дружиною. Він каже: «Тому Я заманю її» (Осії 2:14а). Він веде її в пустелю (тут так часто лунає голос Бога) і ніжно говорить. «Господь говорить: «Того дня ти зватимеш мене: „Мій чоловік”, —... Навічно Я тебе візьму за Себе»» (2:16,19).

Це провіщає стосунки Ісуса з його церквою. Бог обіцяє нові стосунки любові між Ним і Його народом (Осії 2:19–20). Вони будуть знати (визнавати) Господа. Незалежно від того, самотні чи ні, ці стосунки з Богом є найглибшими стосунками, які ми можемо сподіватися розпалити, підтримувати та живити.

У читанні Євангелія від Матвія Ісус прямо каже про три види самотності. По-перше, генетичні – «вони такими народилися» (Матвія 19:12а) і «ніколи не думай про шлюб». По-друге, є мимовільна самотність (19:12b) – ті, кого «ніколи не просять і не приймають». По-третє, є добровільна неодруженість – ті, хто «вирішив не одружуватися з міркувань царства» (19:12). Самотність може бути тимчасовою або постійною, але в Новому Завіті вона ніколи не розглядається як друга найкраща. І шлюб, і самотність є високими покликаннями, і, згідно з Новим Завітом, обидва мають переваги та недоліки. 

Читаючи ці уривки сьогодні, знаймо, як Бог прагне до наших прихильностей і сповнюймося Його вічним, люблячим Духом, Який робить ці стосунки можливими через Ісуса.