Подорож з Ісусом - 40-денний Великий пістЗразок

Сьогодні ми читаємо лише один вірш. Проте ці кілька слів переповнені емоціями. Ми бачимо Ісуса одного в Гетсиманському саду, Який волає до свого Отця. 

У сильних емоціях Ісус кричить: «Отче Мій, якщо можливо, нехай омене Мене ця чаша…»

Він страждає від болю. Ми бачимо Його людяність. Він ось-ось зазнає безмежних фізичних тортур. Але гірше того, Він знав, що зазнає самотності, якої ніколи раніше не відчував, – коли Його Батько відверне Своє обличчя, коли Ісус візьме на Себе розбещеність і гріхи цього світу. 

А потім Він продовжує молитися. «Але нехай не Моя воля буде, а Твоя».

Це був момент, коли людське і божественне об’єдналися в одному з найбільших актів любові та послуху. 

Той, хто не знав гріха, став гріхом, щоб ми стали праведними перед Богом. Безмежна благодать. Незаслужена послуга. 

Зараз я не боюся жодного осуду. Ісус і все, що є в Ньому — моє. 

Роздуми

Яка моя реакція на послух Ісуса Богу Отцю? Яка моя реакція на Його страждання в саду? Чи поклоняюсь я на колінах перед Богом, Який знав, що попереду виснажливий шлях, але продовжував його йти? Чи дозволяю я цьому стати особистим одкровенням для мого життя?

Молитва

Любий Ісусе, я не можу зрозуміти той момент у Гетсиманському саду. Тієї ночі Ти був сам у темряві. Але це було ніщо в порівнянні з самотністю, яку Ти пережив на хресті. Але Ти вирішив бути в послуху. Ти показав Свою любов до скривдженого людства, просто сказавши: «Нехай буде Твоя воля». Я вклоняюся в пошані. Амінь