Матвія 26
26
1Коли Ісус скінчив говорити всі ці слова, то сказав Своїм учням:
2Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
3Тоді первосвященники, книжники й старійшини народу зібралися в палаці первосвященника на ім’я Каяфа
4і змовилися, щоб підступом схопити Ісуса і вбити.
5Але казали: Тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
6Коли ж Ісус був у Віфанії в домі Симона прокаженого,
7підійшла до Нього жінка з алебастровою пляшечкою дорогоцінного мира і вилила Йому на голову, коли Він возлежав.
8Побачивши це, Його учні обурилися й сказали: Навіщо таке марнотратство?
9Це миро можна ж було продати за велику ціну і гроші роздати бідним!
10Та Ісус, зрозумівши це, сказав їм: Чого ви турбуєте жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11Бо бідних ви завжди матимете з собою, а Мене не завжди матимете.
12Бо виливши це миро на Моє тіло, вона приготувала Мене до поховання.
13Істинно вам кажу: де тільки буде проповідане це Євангеліє в усьому світі, буде розказано на пам’ять про неї і те, що вона зробила.
14Тоді один з Дванадцятьох на ім'я Іуда Іскаріот пішов до первосвященників
15і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж відрахували йому тридцять срібняків.
16І з того часу він шукав нагоди, щоб видати Його.
17У перший же день Опрісноків учні підійшли до Ісуса і сказали Йому: Де Ти хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти пасху?
18Він сказав: Ідіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель каже: Мій час близький; у тебе Я здійсню Пасху зі Своїми учнями.
19Учні зробили, як наказав їм Ісус, і приготували пасху.
20Коли ж настав вечір, Він возліг із Дванадцятьма.
21І коли вони їли, Він сказав: Істинно вам кажу, що один із вас зрадить Мене.
22Вони дуже засмутились, і кожен з них почав говорити Йому: Невже я, Господи?
23Він сказав у відповідь: Хто вмочить зі Мною руку в миску, той зрадить Мене.
24Утім, Син Людський відійде, як написано про Нього, та горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не родитися.
25У відповідь Іуда, Його зрадник, сказав: Невже я, Равві? Він каже йому: Ти сам сказав.
26Коли ж вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розламав, і став роздавати учням, і сказав: Беріть, їжте; це Моє тіло.
27І, взявши чашу, віддав подяку і подав їм, кажучи: Пийте з неї всі;
28бо це Моя кров Нового Завіту, яка проливається за багатьох для прощення гріхів.
29Кажу вам, що віднині не буду пити цього плоду виноградної лози до того дня, коли буду пити його з вами новим у Царстві Мого Отця.
30І, заспівавши гімн, вони пішли на Оливну гору.
31Тоді Ісус каже їм: Усі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: Уражу пастуха — і розбіжаться вівці отари.
32Та після Мого воскресіння Я піду перед вами в Галілею.
33Петро сказав Йому у відповідь: Навіть якщо всі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.
34Ісус сказав йому: Істинно тобі кажу: у цю ніч, перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35Петро каже Йому: Навіть якщо мені треба буде померти з Тобою, я не зречуся Тебе. Те саме казали й усі інші учні.
36Тоді Ісус приходить з ними на місце, яке називається Гефсиманія, і каже учням: Посидьте тут, поки Я піду помолюся там.
37І, взявши з Собою Петра та двох синів Зеведеєвих, почав сумувати й терзатися.
38Тоді каже їм: Моя душа сумує смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.
39І, пройшовши трохи вперед, упав ниць і молився, кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай ця чаша пройде повз Мене! Утім, не як Я хочу, а як Ти.
40Приходить Він до учнів, і бачить, що вони сплять, і каже Петру: То ви не змогли й однієї години попильнувати зі Мною?
41Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу; дух-то хоче, а плоть немічна.
42Знову вдруге відійшов і помолився, кажучи: Отче Мій, якщо ця чаша не може пройти повз Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде Твоя воля.
43Прийшовши, Він побачив, що вони знову сплять, бо в них обважніли очі.
44І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши ті самі слова.
45Тоді приходить до Своїх учнів і каже їм: Ви й далі спите і відпочиваєте? Ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46Уставайте, ходімо; ось наблизився Мій зрадник.
47Ще Він говорив, як прийшов Іуда, один із Дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами й киями від первосвященників і старійшин народу.
48А Його зрадник дав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, той і Він; схопіть Його.
49І, відразу підійшовши до Ісуса, сказав: Вітаю, Равві! — і поцілував Його.
50Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді вони підійшли, наклали на Ісуса руки і схопили Його.
51І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув свій меч, і вдарив раба первосвященника, і відтяв йому вухо.
52Тоді Ісус каже йому: Поклади свій меч у його місце, бо всі, що візьмуть меч, від меча й загинуть.
53Чи ти думаєш, що Я не можу зараз попросити Свого Отця, і Він дасть Мені більше, ніж дванадцять легіонів ангелів?
54Як тоді збудеться Писання, що так має статися?
55У той час Ісус сказав народу: Як на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене. Щодня Я сидів з вами в Храмі й навчав, і ви не хапали Мене.
56А це все сталося для того, щоб збулися писання пророків. Тоді всі учні залишили Його і втекли.
57А ті, що схопили Ісуса, повели Його до первосвященника Каяфи, де зібралися книжники й старійшини.
58Петро ж ішов за Ним здаля до палацу первосвященника і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.
59Первосвященники ж, і старійшини, і весь Синедріон шукали проти Ісуса лжесвідчення, щоб видати Його на смерть,
60та не знайшли. І хоча виходило багато лжесвідків, нічого не знайшли. Нарешті вийшли два лжесвідки
61і сказали: Він казав: Я можу зруйнувати Храм Божий і за три дні відбудувати його.
62Тоді первосвященник став і сказав Йому: Ти нічого не відповідаєш? Що це вони свідчать проти Тебе?
63Та Ісус мовчав. Первосвященник, заговоривши, сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом: скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64Ісус каже йому: Ти сам сказав. Проте кажу вам: віднині побачите Сина Людського, що сидітиме праворуч Сили і йтиме на хмарах небесних.
65Тоді первосвященник роздер свій одяг і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось ви щойно чули Його богохульство.
66Що ви думаєте? Вони ж сказали у відповідь: Він підлягає смерті.
67Тоді вони стали плювати Йому в обличчя і бити Його кулаками, а інші били Його по щоках
68і казали: Проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе.
69А Петро сидів зовні у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: І ти був з Ісусом Галілеянином.
70Та він зрікся перед усіма, сказавши: Я не знаю, про що ти говориш.
71Коли він вийшов у ворота, побачила його інша служниця і каже тим, що стояли там: І цей був з Ісусом Назаря´нином.
72І він знову зрікся із клятвою: Я не знаю цього Чоловіка.
73Трохи згодом підійшли ті, що стояли поруч, і сказали Петру: Дійсно, і ти один з них, бо й твоя мова видає тебе.
74Тоді він почав присягатися й клястися: Я не знаю цього Чоловіка. І відразу заспівав півень.
75І згадав Петро слова, сказані йому Ісусом: Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене, — і, вийшовши назовні, гірко заплакав.
Поточний вибір:
Матвія 26: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко