Луки 8:5-15

Вийшов сіяч сіяти своє насіння, і коли сіяв, одне впало край дороги, і було потоптане, і його поклювали пташки небесні. Iнше впало на камінь і, вирісши, засохло, тому що не мало вологи. Ще інше впало серед терну, і терен, вирісши з ним, заглушив його. Ще інше впало в добрий грунт і, вирісши, принесло плід у стократ. Сказавши це, Він вигукнув: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! Тоді Його учні запитали Його: Що означає ця притча? Він сказав: Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим говориться притчами, щоб вони дивилися — і не бачили, слухали — і не розуміли. Ось що означає ця притча: насіння — це слово Боже. Те, що впало край дороги, означає тих, що чують, до яких потім приходить сатана і викрадає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не спаслися. Те, що впало на камені, означає тих, які, коли почують, з радістю приймають слово, та не мають кореня; вони якийсь час вірують, а під час спокуси відступають. Те, що впало в терен, означає тих, які, почувши, відходять, і заглушаються життєвими турботами, багатством і насолодами, і не приносять зрілих плодів. А те, що впало в добрий грунт, означає тих, які, почувши слово, зберігають його в доброму й щирому серці і приносять плід із терпінням.