Одкровення Апостола Іоана 16

16
Сім чаш гніву Божого
1Тоді почув я гучний голос, що промовив із храму до семи Ангелів: «Підіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву».
2І пішов перший Ангел і вилив свою чашу на землю, й страшні болючі хвороби обкидали тих людей, які позначені були печаткою звіра і вклонялись образу#16:2 образу Або «боввану» чи «ідолу». його.
3Потім другий Ангел вилив чашу свою в море. І перетворилося воно на кров, як у мерця, й тоді все, що живе було в морі, загинуло.
4Тоді третій Ангел вилив чашу свою в річки й водні джерела, й перетворилися вони на кров. 5І почув я голос Ангела води, звернений до Бога:
«Ти справедливий у вироках Своїх.
Ти Той, Хто є і завжди був, — єдиний святий.
6Бо пролили люди кров святих і пророків,
отож дав Ти і їм крові напитися.
Саме на це вони й заслуговують».
7І почув я, як вівтар промовив:
«Так, Господи Боже Всемогутній,
Твій суд — праведний і справедливий».
8Тоді четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце, й дано йому було спалювати людей у вогні. 9І спека страшенна палила людей. Вони паплюжили ім’я Боже, у владі Якого були всі ті кари, але не покаялися й не прославили Його.
10Коли п’ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра, то затьмарилося царство його. Люди від болю кусали собі язики. 11Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.
12Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу. 13І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби. 14Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.
15«Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»
16Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.
17Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у храмі. Він сказав: «Збулося!» 18І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі. 19Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву. 20Зникли всі острови й гори. 21І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів#16:21 тридцять кілограмів Або «вагою в талант»., падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.

Позначайте

Поділитись

Копіювати

None

Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть

YouVersion використовує файли cookie для персоналізації вашого досвіду. Використовуючи наш вебсайт, ви приймаєте використання файлів cookie, як описано в нашій Політиці конфіденційності