Екклезіаст 2
2
Марнота людських зусиль
1Сказав я собі: «Нумо спробую спізнати радість, віднайти, що є добро». Але й це марнота. 2Щодо сміху, я сказав: «Безумство», — щодо розваг: «Яка з них користь?» 3Вином я намагався звеселити тіло, та розум керувався мудрістю, спиняв нерозважливість, доки не побачу, що саме й де шукати, що дало б людині снагу прожити дні її життя під небесами. 4Я звершив величні справи. Я звів будівлі й насадив виноградники для себе. 5Я виростив сади й розбив парки. Яких тільки дерев не було в тих садах! 6Я викопав водойми для себе й брав звідти воду, щоб поливати квітучі дерева. 7Я купив рабів і рабинь, і були раби, що народилися в моєму домі. А ще я мав численну худобу: корів та овець — більше, ніж будь у кого, хто жив до мене в Єрусалимі. 8Я нагромадив срібло й золото для себе, зібрав скарби царів та земель. Я оточив себе співаками й співачками, спізнав чоловічу насолоду. 9Я перевершив усіх, хто жив до мене в Єрусалимі. Справді, мене не зраджувала мудрість. 10Не відмовляв собі ні в чому, хоч би на що ні кинув оком. Тішив серце всім, чого бажав. Душа раділа з усього, що я робив. Таку винагороду мав за працю. 11Тоді озирнувся на діла рук своїх, на все, заради чого працював. Я зрозумів, що все те було марним, немов шукав я вітра в полі. Нічого не здобудеш путнього під сонцем#2:11 під сонцем Або «у цьому житті». Також див.: Екл. 2:17, 22..
12Я знову взявся розмірковувати над мудрістю, над глупотою і безумством. Чого ще може досягти той, хто успадкував престол? Лише того ж, що зробили й попередні правителі#2:12 Чого ще… правителі Древньогебрейський текст тут неясний.. 13І я дійшов того, що мудрість переважить глупоту, як має переваги світло над пітьмою. 14Для розумного мудрість, як очі, а дурень простує в пітьмі.
Та зародилася в мене думка, що однаковий жереб випаде обом: обох спіткає неминуча смерть. 15Тож я сказав собі: «На мене теж чатує доля дурня. Навіщо мені бути мудрим, прозорливим?» І я сказав собі, що це теж марнота. 16Пам’ять не житиме вічно ні про мудрого, ні про дурня. Прийдешні забудуть про обох. То як же може таке бути, щоб мудрий помер не так само, як і дурень? 17От і зненавидів я життя, бо все, що в ньому було, викликало в мене огиду. Адже все марне, як ловити вітер в полі.
18Я зненавидів плоди тяжкої праці, заради яких гнув спину. Адже мені доведеться залишити їх тим, хто прийде після мене. 19А хто знає, бути йому мудрим, чи дурним? Але ж він матиме владу над усім тим, заради чого я так тяжко трудився на цьому світі, заради чого я набирався мудрості. Це також безглуздо. 20І засмутилося моє серце, споглядаючи, скільки я напрацював на цьому світі. 21Хоч людина й працює, вкладаючи мудрість, знання та вміння, вона передає все це тому, хто заради цього палець об палець не вдарив. В цьому також вбачаю марноту й велике зло. 22Що ж випадає людині за всю ту працю, той піт, пролитий на цьому світі? 23Адже все її життя — то біль, а всі її заняття — печаль. Навіть уночі розум людини не відпочиває. І в цьому марнота.
Усе добро — від Бога
24Немає нічого кращого для людини, ніж їсти й пити й шукати в праці задоволення. І це також, як я побачив, іде від руки Господньої. 25Бо хто може їсти й хто може веселитися, якщо не я#2:25 якщо не я Або «Якщо не завдяки Богу».? 26Адже тому, хто милий Господу, Він дарує мудрість, знання й радощі, а грішнику Він доручає нагромаджувати й примножувати добро, щоб передати тому, хто Господу милий. Отже, це також марно, як ганятися за вітром у полі.
Поточний вибір:
Екклезіаст 2: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International