Діяння Апостолів 20
20
Павло вирушає до Македонії та Греції
1Коли припинилися заворушення, Павло покликав учнів Ісусових і, звернувшись до них із втішним словом, попрощався з ними, й подався до Македонії. 2Мандруючи тими краями, він знаходив багато слів, які підбадьорювали людей. 3Потім Павло дістався до Греції, де пробув три місяці. А як зібрався відплисти до Сирії, юдеї змовилися проти нього, і тому він вирішив повертатися до Сирії через Македонію. 4Супроводжували Павла Сопатер, син Пирра з Верії, Аристарх та Секунд із Солуні, Ґай з Дервії, Тимофій та Тихик і Трохим з Малої Азії. 5Вони вийшли раніше й чекали нас у Троаді. 6Ми ж відпливли з Филипії після свята Опрісноків і через п’ять днів приєдналися до них у Троаді, де й пробули сім днів.
Павло повертає до життя мертвого
7У неділю#20:7 У неділю Буквально «у перший день тижня», який за єврейським звичаєм починається у вечорі в суботу. Якщо Лука мав на увазі грецькі звичаї, то це був вечір неділі., коли учні зібралися всі разом для вечері Господньої#20:7 для вечері Господньої Буквально «ділили хліб між собою». Тут може йтися про звичайну вечерю або «вечерю Господню». Див.: Лк. 22:14-20., Павло розмовляв з ними. Маючи намір відбути наступного дня, він говорив до півночі. 8У верхній кімнаті, де ми зібралися, горіло багато світильників. 9Поки Павло говорив, молодик, на ім’я Евтих, який сидів на підвіконні, став потихеньку засинати. Нарешті, сон зовсім здолав його і він упав з третього поверху. Коли люди підняли його, він був мертвий.
10Павло, зійшовши униз, припав до юнака, обняв його й промовив: «Не хвилюйтеся, він іще живий». 11Потім Павло піднявся нагору, переломив хліб і поїв. І він довго говорив, аж до світанку, а потім пішов. 12А юнака живого повели додому, і всі були дуже втішені.
Павло проповідує в Мілеті
13Ми ж вирушили далі й попливли до Асси, де збиралися зустріти Павла. Це він сам так усе спланував, бо мав намір йти до того міста пішки. 14Коли він зустрів нас в Ассі, ми взяли його на корабель і попливли до Мітилена. 15Звідти ми вийшли наступного дня й пристали до берега неподалік від Хіоса. Наступного дня перетнули затоку й пристали до Самоса, а ще через день дісталися до Мілета.
16Павло вирішив не заходити в Ефес, щоб не витрачати час в Малій Азії. Він дуже поспішав, аби дістатися в Єрусалим до дня П’ятидесятниці.
Павлова промова до старійшин
17З Мілета він послав гінця до Ефеса, щоб той запросив старійшин церкви. 18Коли вони прибули, Павло сказав їм: «Ви знаєте, як я жив увесь цей час, коли був із вами, з першого дня, як прибув до Малої Азії. 19Я покірно і з сльозами служив Господу, незважаючи на всі випробування, що випали на мою долю через змови юдеїв. 20Ви знаєте, що я завжди проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав вас Благовісті про Христа без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім. 21Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22І тепер, за велінням Святого Духа, йду я в Єрусалим, не знаючи, що там зі мною станеться. 23Знаю тільки, що в кожному місті Дух Святий застерігає мене про те, що ув’язнення й випробування чекають на мене в Єрусалимі. 24Я не вважаю життя своє цінним для себе. Найважливіше — закінчити справу та служіння, яке дав мені Господь Ісус — розповідати людям Благовість про Божу милість.
25І тепер я знаю, що ніхто з вас, з ким я ходив, проповідуючи про Царство Боже, більше ніколи не побачить мене. 26-27Ось чому сьогодні я й проголошую вам, що Господь не судитиме мене, якщо хтось не буде врятований, бо без вагань проповідував я вам волю Божу.
28Пильнуйте себе і всіх тих, кого Господь ввірив вам#20:28 ввірив вам Буквально «зробив вас опікунами».. Дух Святий обрав вас, аби ви стали пастирями церкви Божої#20:28 церкви Божої У деяких древньогрецьких рукописах: «церкви Господньої»., яку Він викупив кров’ю Свого власного Сина#20:28 викупив… Сина Або «викупив Своєю власною кров’ю».. 29Знаю я, що після того, як я піду, деякі люди, немов люті вовки з’являться поміж вас. І не помилують вони стада. 30Навіть серед вас заведуться такі люди, які перекрутять правду, щоб потягнулися за ними учні. 31Тож будьте обережні! Пам’ятайте, як я невпинно закликав зі сльозами кожного з вас день і ніч, протягом трьох років, триматися істинного життя. 32А тепер доручаю вас Богу і Слову Його милості. Слово Господнє може укріпити вас і дати вам спадщину милості Божій серед усіх людей святих.
33Ніколи я не зазіхав на чиєсь срібло, золото або гарне вбрання. 34Ви самі знаєте, що мої руки служили потребам моїм і тих людей, які були зі мною. 35Кожним своїм вчинком я показував, що тяжкою працею ми мусимо допомагати немічним. Необхідно пам’ятати слова Господа Ісуса, які Він сказав: „Справжнє щастя в тому, щоб віддавати, а не в тому, щоб брати”».
36Як промовив це Павло, всі стали на коліна молитися. 37Віруючі дуже тужили й ридали, кидалися Павлові на шию, обіймали й цілували його. 38Найбільше всіх засмутили його слова про те, що вони більше його не побачать. Потім вони провели Павла до корабля.
Поточний вибір:
Діяння Апостолів 20: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International