2 Книга Хронік 6
6
Соломонове благословення
1Тоді сказав Соломон: «Господь каже, що буде Він жити в темній хмарі. 2Я збудував величезний храм для Тебе, місце Твого повічного перебування».
3В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. 4Тоді він мовив:
«Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: 5„З того дня, як Я вивів народ Мій з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати храм в Моє ім’я, і Я не обрав вождя для народу Ізраїля. 6Але тепер Я обрав Єрусалим, щоб ім’я Моє там було, і Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”.
7Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 8Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я — це добрий намір. 9Однак ти не збудуєш храм, а твій син — кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”.
10Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. 11В ньому я розмістив ковчег з Угодою, яку Господь уклав з народом Ізраїлю».
Соломонова молитва
12Соломон став перед вівтарем Господнім перед усім народом Ізраїлю й простягнув руки. 13Він зробив бронзове узвишшя п’ять ліктів#6:13 п’ять ліктів Приблизно 2,5 м. завдовжки, п’ять ліктів завширшки та три лікті#6:13 три лікті Приблизно 1,5 м. заввишки й помістив його посередині двору. Він піднявся на узвишшя, а тоді упав на коліна перед усіма ізраїльтянами, що зібралися, й, простягнувши руки до небес, 14і промовив:
«О Господи, Боже Ізраїлю, ні на небі, ні на землі немає такого Бога, як Ти. Ти виконуєш Свій Заповіт про любов до слуг Твоїх, які всім серцем дотримуються шляху Твого. 15Ти виконав Свою обітницю, що дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові. Ти устами Своїми пообіцяв і руками Своїми виконав її, як і сьогодні.
16Тепер Господи, Боже Ізраїлю, виконай ту обіцянку, яку Ти дав Своєму слузі Давидові, батькові моєму, коли сказав: „Завжди твої сини сидітимуть на троні Ізраїлю, доки вони пильнуватимуть все те, що роблять, згідно з Моїми законами, як ти це робив”. 17А тепер, о Господи, Боже Ізраїлю, нехай здійсниться слово Твоє, яке Ти дав Своєму слузі Давиду.
18Та чи справді Бог житиме на землі з людьми? Небеса й навіть увесь всесвіт не можуть вмістити Тебе. Наскільки ж менший храм, збудований мною! 19Отож зглянься на молитву й благання Твого слуги, о Господи, мій Боже. Почуй плач і молитву, якими Твій слуга звертається до Тебе. 20Нехай очі Твої будуть звернені до цього храму вдень і вночі, до місця цього, де, за словами Твоїми, помістиш Ти ім’я Своє. Тож почуй молитву слуги Твого, який молиться до цього храму. 21Почуй благання Свого слуги й Свого народу ізраїльського, коли вони молитимуться на цьому місці до Тебе. Почуй з Небес, місця де Ти живеш, а почувши, прости.
22Якщо хтось вчинить зле проти ближнього свого і стверджуватиме, що він невинний, то він буде змушений прийти до цього вівтаря й присягнутися у своїй невинності. 23Тоді почуй з Небес і розсуди слуг Своїх: засуди винного й покарай відповідно його вчинкам, та виправдай невинного й нагороди його згідно з його праведністю.
24Якщо ж ворог переможе Твій народ ізраїльський за те, що він згрішив проти Тебе, але він повернеться знову до Тебе й, сповідуючи ім’я Твоє, молитиметься, пощади проситиме в Тебе в храмі цьому, 25тоді почуй з Небес і вибач гріхи Твоєму народові ізраїльському й поверни його на землю, яку віддав його батькам.
26Якщо ж небеса зімкнуться й не буде дощу, бо Твій народ згрішив проти Тебе, і коли люди молитимуться на цьому місці й каятимуться іменем Твоїм, відвернувшись від свого гріха, бо Ти наслав страждання на них, 27тоді почуй їх з Небес і прости гріх слугам Своїм, Своєму народу ізраїльському. Настанови їх на шлях праведного життя й пошли дощ на землю, яка була дана Тобою в спадщину народу Твоєму.
28Коли ж на землю прийдуть голод або чума, або почнуть гинути рослини від іржі, сарани, чи черви, або вороги візьмуть їх в облогу в їхніх же містах, хоч яке б лихо або напасть спіткала їх, 29та коли хтось із Твоїх людей ізраїльських звернеться з молитвою та благанням (бо кожна людина знає свій біль і страждання) й простягне руки до цього храму, 30тоді почуй з Небес, місця де Ти живеш. Вибач і вчини з кожним згідно з вчинками його, оскільки Ти знаєш, що в кожного на серці. Тільки Ти знаєш, що на серці в кожної людини! 31Тож вони боятимуться й поважатимуть Тебе протягом усього життя, що житимуть на землі, яку Ти дав нашим батькам.
32Щодо іноземця, який не належить до народу Ізраїлю, але прийде з далеких земель завдяки величному імені Твоєму й правиці могутній, коли він прийде помолитися у цьому храмі, 33тоді почуй з Небес, де Ти живеш, і зроби те, про що просить Тебе чужинець, тоді всі народи землі знатимуть ім’я Твоє і боятимуться Тебе, як боїться Твій власний народ ізраїльський, і будуть знати, що цей храм, який я збудував, щоб вшанувати Тебе, носить Твоє ім’я.
34Коли ж народ Твій піде війною проти своїх ворогів, хоч куди б Ти їх послав, і коли вони молитимуться Тобі, дивлячись на це місто, обране Тобою, і на храм, що я збудував в ім’я Твоє, 35тоді почуй з Небес їхні молитви та благання і підтримай їх.
36Якщо вони скоять гріх проти Тебе, оскільки немає людини без гріха, і Ти розгніваєшся на них й віддаси їх ворогові, який забере їх у полон у далекі чи близькі землі, 37і якщо вони отямляться на чужині в полоні, покаються й благатимуть Тебе, кажучи: „Ми скоїли гріх, ми зробили зле й ганебне” 38— і якщо вони повернуться до Тебе всім своїм серцем і душею на чужині в полоні і молитимуться Тобі за ту землю, яку Ти дав їхнім батькам, про те місто, що Ти обрав, та храм, збудований мною в Твоє ім’я, 39тоді почуй з Небес, де Ти живеш, почуй їхні молитви й благання і підтримай їх. І пробач народ Свій, який згрішив проти Тебе. 40Отож, мій Боже, хай очі Твої будуть розплющені, а вуха — уважні до молитв, вознесених з цього місця.
41А зараз встань, о Господи Боже,
й прийди на місце Свого спочинку,
Ти і ковчег Твоєї могутності.
Нехай священики Твої, о Господи Боже,
в спасіння вбрані будуть.
Нехай святі Твої радіють з милості Твоєї.
42О Господи Боже,
не відмовляй Своєму помазанику.
Пам’ятай Давида, Свого вірного слугу!»
Поточний вибір:
2 Книга Хронік 6: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International