Приповiстi 5
5
1Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого, 2Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини; 3Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї; 4Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний. 5Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї. 6Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх. 7Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх. 8Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь, 9Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві; 10Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили. 11Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, - 12Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання; 13Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх; 14Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади! 15Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя. 16Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах; 17Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі. 18Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх, 19Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно. 20Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої? 21Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його. 22Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він. 23Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.
Поточний вибір:
Приповiстi 5: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть