Приповiстi 30

30
1Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові: 2Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї; 3Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю. 4Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш? 5Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його. 6Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди. 7Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру: 8Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом, 9Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно. 10Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився. 11Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки. 12Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї. 13Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої. 14Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти. 15Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї! 16Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї! 17Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята. 18Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію; 19Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини. 20Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила! 21Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може: 22Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї, 23Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї. 24А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих; 25Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі; 26Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують; 27В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить; 28Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває. 29А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають: 30Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу. 31Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою; 32Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.

Поточний вибір:

Приповiстi 30: UKRK

Позначайте

Поділитись

Копіювати

None

Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть

YouVersion використовує файли cookie для персоналізації вашого досвіду. Використовуючи наш вебсайт, ви приймаєте використання файлів cookie, як описано в нашій Політиці конфіденційності