Приповiстi 24
24
1Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними, 2Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе. 3Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь, 4Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном. 5Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка. 6Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад. 7Про дурного мудрість - річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить. 8Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають. 9Помисл дурноти - гріх; зрадник - людям гидота. 10Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе. 11Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє - чи ж покинеш їх? 12Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його. 13Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню: 14Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна. 15Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його, 16Бо праведний впаде сїм раз - і встане, безбожні же впадуть у погибель. 17Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться; 18А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його. 19Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним, 20Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне. 21Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй, 22Бо нагло прийде погибель від них, - і біду від обох - хто її наперед узнає? 23Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу - се погано. 24Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ; 25Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити. 26Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує. 27Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй. 28Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми? 29Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його. 30Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного: 31Дивлюсь - терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась. 32Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї: 33Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго - згорнувши руки, полежиш, - 34Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя - мов чоловік оружний.
Поточний вибір:
Приповiстi 24: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть