Йов 14
14
1Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
2вона виходить, як квітка й зів’яне, і втікає, мов тінь, і не зостається... 3І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його! 4Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один! 5Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде, 6відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит... 7Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;
8якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень, 9то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець! 10А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?... 11Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне, 12так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого... 13О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав! 14Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене! 15Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би, 16бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,
17провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня... 18Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого, 19каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш... 20Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його... 21Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає... 22Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить.
Поточний вибір:
Йов 14: UBIO
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
British and Foreign Bible Society 1962