Вiд Iвана 4:7-29

Вiд Iвана 4:7-29 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені! Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи. Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами. Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води. Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу? Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його? Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне. Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати. Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди. Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала. Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти. Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись. Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам. Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою... І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

Вiд Iвана 4:7-29 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Ісус звернувся до самаритянки, яка прийшла до криниці набрати води: «Дай мені напитися». Його ж учні пішли до міста купити щось поїсти. Самаритянка спитала: «Чому це Ти, юдей, просиш у мене, самаритянки, напитися?» (Юдеї не спілкувалися з самаритянами). Ісус відповів їй: «Якби ти знала про те, що Бог дає людям, і Хто у тебе просить напитися води, то сама б попросила в Мене, і Я дав би тобі води живої». «Шановний, — каже жінка, — але ж Ти й відра не маєш, а криниця глибока. То як же збираєшся дістати тієї живої води? Чи, може, Ти величніший за пращура нашого Якова, що дав нам цю криницю і сам пив із неї разом з дітьми своїми і худобою?» На те Ісус відповів їй: «Кожен, хто вип’є цієї води, скоро знову спрагу відчує. Але хто вип’є тієї води, що Я йому дам, ніколи більше не страждатиме від спраги, бо вода, якої Я дам напитися, перетвориться в людині на животворне джерело, що несе вічне життя». Тоді жінка каже: «Шановний Добродію, то дай же і мені тієї води, щоб я більше ніколи не відчувала спраги й не приходила сюди по воду». Ісус сказав їй: «Йди поклич свого чоловіка і сама приходь сюди». «У мене немає чоловіка», — відповіла вона. Ісус тоді промовив: «Правду кажеш, що не маєш чоловіка. У тебе було їх п’ятеро. А той, якого маєш тепер, не чоловік тобі! Отже, ти сказала правду». Тоді жінка й каже Йому: «Тепер я бачу, Пане, що Ти — пророк! Наші батьки йшли на цю гору поклонятися, але ви, юдеї, стверджуєте, буцімто Єрусалим є тим самим місцем, де ми маємо поклонятися Господу». Ісус на те відповів: «Жінко, повір Мені! Надходить час, коли ви поклонятиметеся Отцю не на цій горі й не в Єрусалимі. Ви, самаритяни, поклоняєтеся тому, чого не розумієте. Ми ж, юдеї, знаємо, чому поклоняємося, бо спасіння приходить від юдеїв. Та близький той час, і він уже настав, коли справжні прихильники поклонятимуться Отцю в дусі та істині. Таких людей і прагне Отець в богомольці собі. Бог є Дух. І той, хто поклоняється Йому, має поклонятися в дусі та істині». Й мовила до Нього жінка: «Я знаю, що має прийти Месія. (Якого називають Христом). Коли ж Він прийде, то розтлумачить нам про все». Тоді Ісус їй і каже: «Той, Хто розмовляє з тобою, і є Христос». В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?» Жінка залишила свій глечик й, повернувшись до міста, сказала людям: «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос».

Вiд Iвана 4:7-29 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус каже їй: Дай Мені пити (бо Його учні пішли в місто купити їжі). Самарянська жінка каже Йому: Як Ти, іудей, просиш пити в мене, самарянки? (Бо іудеї з самарянами не мають відносин). Ісус сказав їй у відповідь: Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, що каже тобі: Дай Мені пити, — то ти сама попросила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Жінка каже Йому: Пане, Тобі й набрати нічим, а колодязь глибокий; звідки ж у Тебе жива вода? Невже Ти більший за нашого отця Якова, який дав нам цей колодязь і сам з нього пив, і його сини, і його худоба? Ісус сказав їй у відповідь: Кожен, хто п’є цю воду, схоче пити знову, а хто вип’є води, яку Я йому дам, той не схоче пити повік; а вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що б’є у вічне життя. Жінка каже Йому: Пане, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди набирати. Ісус каже їй: Піди поклич свого чоловіка і приходь сюди. Жінка сказала у відповідь: Немає в мене чоловіка. Ісус каже їй: Правильно ти сказала: Немає в мене чоловіка, — бо в тебе було п’ять чоловіків, і той, що в тебе зараз, не чоловік тобі. Це ти правду сказала. Жінка каже Йому: Пане, я бачу, що Ти пророк. Наші отці поклонялись на цій горі, а ви кажете, що місце, де слід поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. Ісус каже їй: Повір Мені, жінко, що настає час, коли і не на цій горі, і не в Єрусалимі ви будете поклонятись Отцю. Ви не знаєте, чому поклоняєтесь, а ми знаємо, чому поклоняємось, бо спасіння від іудеїв. Та настає час, і вже настав, коли істинні поклонники будуть поклонятись Отцю духом та істиною, бо й Отець шукає таких поклонників Собі. Бог є Дух, і ті, що поклоняються Йому, повинні поклонятися духом та істиною. Жінка каже Йому: Знаю, що має прийти Месія, званий Христом; коли Він прийде, то про все розповість нам. Ісус каже їй: Це Я, що говорю з тобою. У цей час прийшли Його учні і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто з них не сказав: Що Ти хочеш? — чи: Чому Ти розмовляєш із нею? Тоді жінка залишила свій глек, пішла в місто і каже людям: Ідіть подивіться на Чоловіка, Який розказав мені все, що я зробила: чи не Він Христос?

Вiд Iвана 4:7-29 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися! Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями! Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду? Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його? У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди. У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала. Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк. Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися. Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників. Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині. Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе! Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою! І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею? А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям: Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?

Вiд Iвана 4:7-29 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити. Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі. Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами. Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої. Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу? Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його. Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє. Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати. Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди. Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси. Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти. Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся. Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів. Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись. Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі. І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?