Вiд Iвана 5

5
1Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
2А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ґанків. 3У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. 4Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. 5А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. 6Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим? 7Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить. 8Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи! 9І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була, 10тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого. 11А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи. 12А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи? 13Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці. 14Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! 15Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус. 16І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу. 17А Ісус відповів їм: Отець Мій працює аж досі, працюю і Я.
18І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним. 19Відповів же Ісус і сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить. 20Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. 21Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. 22Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, 23щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його. 24Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя. 25Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. 26Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. 27І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син. 28Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, 29і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду. 30Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене. 31Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.
32Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене. 33Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду. 34Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені. 35Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його. 36Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав! 37Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили. 38Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав. 39Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене! 40Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя. 41Від людей не приймаю Я слави, 42але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте. 43Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви. 44Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви? 45Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви! 46Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. 47Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?

Поточний вибір:

Вiд Iвана 5: UBIO

Позначайте

Поділитись

Копіювати

None

Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть

YouVersion використовує файли cookie для персоналізації вашого досвіду. Використовуючи наш вебсайт, ви приймаєте використання файлів cookie, як описано в нашій Політиці конфіденційності